ПОЛІТИКО-КОМУНІКАЦІЙНА КАМПАНІЯ: ЕКСПЛІКАЦІЯ ПОНЯТТЯ

Анотація

Проаналізовано основні моделі й стратегії політико-комунікаційних кампаній, які описані в сучасній науковій літературі. Показано, що незважаючи на різноманітність форм і відмінність декларованих цілей, ці кампанії мають певні спільні характеристики: они ініціюються інституціоналізованими політичними акторами; передбачають залучення спектру комунікаційних каналів для передачі серії повідомлень; намагаються здобути високий ступінь громадської легітимності. Для захисту незалежності ресурсу політичної комунікації необхідна достатня концентрація ресурсів влади, що виводить проблему вивчення суб’єктності політико-комунікаційних кампаній на рівень аналізу балансу сил ресурсозабезпечених груп у суспільстві.

Ключові слова:  політична комунікація, політико-комунікаційна кампанія, засоби масової комунікації.

Проанализированы основные модели и стратегии политико-коммуникационных кампаний, которые описаны в современной научной литературе. Показано, что, несмотря на разнообразие форм и различие декларируемых целей, эти кампании имеют определенные общие характеристики: они инициируются институционализированными политическими актерами; предусматривают привлечение спектра коммуникационных каналов для передачи серии сообщений; пытаются получить высокую степень общественной легитимности. Для защиты независимости ресурса политической коммуникации необходима достаточная концентрация ресурсов власти, которая выводит проблему изучения субъектности политико-коммуникационных кампаний на уровень анализа баланса сил ресурсообеспеченных групп в обществе.

Ключевые слова:  политическая коммуникация,  политико-коммуникационная кампания, средства массовой коммуникации.

The main models and strategies of political and communication campaigns that are described in modern scientific literature are analyzed. It has been shown that, despite the diversity of forms and the difference in declared goals, these campaigns have certain common characteristics: they are initiated by institutionalized political actors; foresee the involvement of a spectrum of communication channels for the transmission of a series of messages; trying to obtain a high degree of public legitimacy, that is, they are perceived by the majority of recipients of information influence as necessary and substantiated either from the standpoint of established norms and traditions in society, or in view of the obvious inevitability of the implementation of overdue socio-political transformations. Thus, in the process of interaction with the environment, the communicator through feedback actively influences the environment, promotes one or another «political product» and thus «adapts», «adjusts» the environment to meet their own needs. In turn, the socio-political environment affects the communicator, forcing it to modify, adapt the «moving goods» to the needs of consumers, to make choices in the conditions of competition of such proposals. In order to protect the independence of the resource of political communication, a sufficient concentration of resources of power is needed, which reveals the problem of studying the subjectivity of political and communication campaigns to the level of analysis of the balance of forces of resource-rich groups in society.

Key words: political communication, political-communication campaign, mass media.