РЕЗІЛЬЄНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: СТРУКТУРНО-ЗМІСТОВИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ТА ДІАГНОСТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ

Дмитро Дубінін

Анотація


Актуальність дослідження: У сучасному світі люди постійно зіштовхуються з різноманітними стресорами різного ступеня інтенсивності. Війни та політичні конфлікти, економічні та фінансові нестабільності, забруднене навколишнє середовище, зміни клімату, глобальні кризи, епідемії та природні катастрофи, вимагають від людини підвищених адаптаційних здібностей адаптації та вміння витримувати важкий та тривалий стрес. До того ж, люди з великою ймовірністю можуть зазнавати особистих криз та викликів, таких як втрата близької особи, розлучення, травми чи інші події, які можуть сильно позначитися на їх психологічному стані та фізичному здоров’ї. Дослідження резільєнтності дозволяють встановити та розвивати стратегії, які допомагають індивідам краще справлятися зі стресом і перешкодами.

Мета дослідження: структурно-змістовий аналіз феномену резільєнтності особистості та методів його вивчення.

Методи дослідження: загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, систематизація, тощо), а також метод контент-аналізу текстів.

Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного дослідження психологічного змісту феномену резільєнтності особистості, яку на сьогодні розуміють і як особистісну рису, і як динамічний процес, що визначають здатність витримувати вплив важких стресорів та ефективно адаптуватися до складних життєвих обставин.

Висновки: Проведено структурно-змістовий аналіз феномену резільєнтності особистості та методів його вивчення. Виявлено, що на сьогодні у визначенні поняття «резільєнтність» існують два підходи. У відповідності до першого підходу, резільєнтність розуміють як певну особистісну характеристику, яка детермінує здатність людини, витримувати вплив важких стресових ситуацій та ефективно адаптуватися до складних життєвих обставин.  Другий підхід передбачає розгляд резільєнтності як динамічного процесу, змістом та результатами якого є успішне пристосування людини до важких життєвих обставин. Здійснено контент-аналіз факторів, вимірюваних 13 найбільш відомими на сьогодні методиками діагностики резільєнтності. Виходячи з факторної структури цих методик, розроблених у межах відповідних концепцій, перелік складових резільєнтності виходить занадто змістовним. Обґрунтовано, що з метою проведення подальших емпіричних розвідок феномену резільєнтності актуальною є побудова чіткої структурно-змістової моделі та лаконічної за факторною структурою діагностичної методики.


Ключові слова


резільєнтність, стрес, важкі життєві обставини, толерантність, діагностика резільєнтності.

Повний текст:

PDF

Посилання


Психосоціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс : посібник з проведення тренінгу (за заг. ред. Н. Гусак). (2017). Київ : НаУКМА.

Bartone, P. T., Ursano, R. J., Wright, K. M., & Ingraham, L. H. (1989). The impact of a military air disaster on the health of assistance workers. Journal of nervous and mental disease. 1989. № 177(6). Р. 317–328

Baruth K.E., Caroll J.J. (2002). A formal assessment of resilience: The Baruth Protective Factors Inventory. The Journal of Individual Psy-chology. 58(3). Р 235–244.

Bolton K. (2013). Тhe development and validation of the resilience protective factors inventory: a confirmatory factor analysis. University of Texas at Arlington.

Bonnano G. A. (2004). Loss, trauma, and human resilience: have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? American psychologist. 59. Р. 21.

Connor K.M., Davidson J. R. (2003). Development of a new resilience scale: the Connor-Davidson Resilience Scale. Depression and Anxiety. 18. Р. 76–82.

Facilitator Guide MHPSS in Complex Emergencies Training Course. Setting Up Community-Based Supports: Training materials. (2016). 17 p.

Fergus S., Zimmerman M.A. (2005). Adolescent resilience: a framework for understanding healthy development in the face of risk. Annual review of Public Health. 26. Р. 399.

Friborg O., Hjemdal O., Rosenvinge J., Martinussen M. (2003). A new rating scale for adult resilience: What are the central protective resources behind healthy adjustment? International Journal of Methods in Psychiatric Research. 12(2). Р. 65–76.

Harvey M. R., Liang B., Harney P. A., Koenen K., Tummala-Narra P. (2003). A multidimensional approach to the assessment of trauma impact, recovery and resiliency: Initial psychometric findings. Journal of Aggres-sion, Maltreatment & Trauma. 6(2). Р 87–109.

Hjemdal O., Friborg O. (2006). A new scale for adolescent resilience : Grasping the protective resources behind healthy development. Measuring and Evaluation in Counselling and Development. 39. Р. 84–96.

Johnson D.C., Polusny M.A., Erbes C.R. (2011). Development and initial validation of the Response to Stressful Experiences Scale. Military Medicine. 176 (2). 161–169.

Johnson J., Gooding P. A., Wood A. M., Tarrier N. (2010). Resilience as positive coping appraisals: Testing the schematic appraisals model of suicide (SAMS). Behavior Research and Therapy. 48(3). 179–186.

Klohnen E. C. (1996). Conceptual analysis and measurement of the construct of ego-resiliency. Journal of personality and social psychology. 70 (5). Р. 1067.

Luthar S.S. Cicchetti D., Becker B. (2000). The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child development. 71. Р.543-562.

Madsen M. D., Abell N. (2010). Trauma Resilience Scale: Validation of protective factors associated with adaptation following violence. Re-search on Social Work Practice. 20(2). 223–233.

Masten A. (2014). Ordinary magic: resilience in development. New York: The Guilford press.

Neman R.(2005) APA’s resilience initiative. Professional psychology: research and practice. 36. Р. 227.

Scali J., Gandubert C., Ritchie K., Soulier M., Ancelin M-L. (2012). Measuring Resilience in Adult Women Using the 10-Items Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Role of Trauma Exposure and Anxiety Disorders. PLoS ONE 7(6): e39879. Epub 2012 Jun 29.

Smith B. W., Dalen J., Wiggins K., Tooley E., Christopher P., Bernard J. (2008). The brief resilience scale: assessing the ability to bounce back. International journal of behavioral medicine. 15(3). Р. 194–200.

Wagnild G.M., Young H.M. (1993). Development and psychometric evaluation of the Resilience Scale. Journal of Nursing Measurement. 1. 165–178.

Wagnild G.M. (2009). Review of Resilience Scale. Journal of Nursing Measurement. 17(2). 105–113.

Windle G., Markland D.A., Woods R T. (2008). Examination of a the-oretical model of psychological resilience in older age. Aging and Mental Health. 12(3). 285-292.




DOI: https://doi.org/10.34142/23129387.2023.68.03

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.