ФЕНОМЕН САМОРЕАЛІЗАЦІЇ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Валентина Зарицька

Анотація


Актуальність дослідження.

Самореалізація є однією з важливих екзистенціальних потреб людини, яка задовольняється насамперед у формі самовдосконалення і втілення цілей у діяльності для себе і суспільства. Самореалізація це процес і результат здійснення людиною своїх життєвих сил, можливостей, здібностей, свого призначення у житті, що складає сенс життя.

Мета дослідження: проаналізувати дослідження, які стосуються проблеми самореалізації особистості, її сутності, структури і особливостей формування.

Результати. Стаття розкриває проблему потреби у самореалізації, яка закладена в людині природою і у процесі розвитку проявляється у формі інтересів, бажань, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, життєвих цілей. Тому дуже важливим завданням освітнього процесу є спрямувати цей розвиток і забезпечити формування у молоді відповідного практичного досвіду поведінки і вчинків.

Висновки. У психолого-педагогічній літературі немає однозначного визначення поняття «самореалізація особистості». Цей феномен розглядають і як усвідомлену цілеспрямовану діяльність, і як використання особистістю власних здібностей і можливостей, і як цільову функцію особистісного розвитку, причому наголошується, що особистість реально здатна свідомо регулювати хід життя і здійснювати свій власний шлях самореалізації тільки досягнувши певного рівня розвитку.

У контексті даного дослідження поняття «самореалізація особистості» визначено нами як процес і результат застосування особистістю у повсякденному житті і праці набутих компетенцій, вдосконалення і розвиток їх включенням у творчу особистісно значущу діяльність і отримання від неї не тільки користі для себе та для інших, а й внутрішнього задоволення.


Ключові слова


самореалізація, особистість, життєві цілі, навчальний процес.

Повний текст:

PDF

Посилання


Гончаренко С.У. (1999)/ Проблеми гуманітаризації змісту шкільної освіти. Педагогіка і психологія: Наук.-теор. та інформ. журнал АПН України. 4. 17-26.

Демиденко В.К. (2004). Самореалізація: сутність, становлення, розвиток. Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. 2, 31-36.

Зарицька В.В. (2003). Психологічна підтримка учнів як один із механізмів їх підготовки до самореалізації. Збірник тез доповідей учасників «Тижня науки» в Гуманітарному університеті «ЗІДМУ»: В 3 т. Т. 1, ч. 2: Науково-практична конфе¬ренція Психологічна наука в системі регіонального управління. 30-31 жовтня 2003р. Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 9-10.

Зарицька В.В. (2004). Старший шкільний вік як найдоцільніша вікова категорія для формування здатності до самореалізації. Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. За ред. Максименко С.Д. К.: Т.7. Вип. 3. 311-321.

Зарицька В.В. (2019). Психологія самореалізації особистості: монографія. Запоріжжя.

Лосєва Н.М. (2004). Питання самореалізації в історії української і російської педагогіки. Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. 2 (42), 140-150.

Татенко В.А. (1996). Психология в субъектном измерении. К.: «Просвіта».

Приходченко К.І. (2002). Спеціалізована гуманітарна школа життєвої самотворчості. Директор школи. 5. 47-52.

Фурман А.В. (1997). Фундаментальний соціально-психологічний експеримент у школах України: анатомія пошуку. Освіта і управління..1, 3. 39-56.




DOI: https://doi.org/10.34142/23129387.2023.68.04

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.