САМОЕФЕКТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК МОТИВАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА

Анотація

Актуальність дослідження. Проблема самоефективності суб’єкта трудової діяльності в українській психології є новою та маловивченою, проте само ефективність є важливим фактором успішності професійної та трудової діяльності суб’єкта.

Мета дослідження – визначити роль само ефективності у мотивації трудової діяльності суб’єкта.

Методи та вибірка дослідження.: Опитувальник мотивації професійної діяльності Т.М. Францевої, опитувальник саморегуляції трудової діяльності К.Ф. Фоменко, Шкала самоефективності Р. Шварцера і М. Єрусалема в адаптації В. Ромека, Методика задоволеністю працею в адаптації Н. Ветрової. Вибірку досліджуваних склала 81 особа, віком 21-45 років. Вибірка за складом рівномірно представлена чоловіками та жінками, які є суб’єктами трудової діяльності.

Результати дослідження. Через застосування двофакторного дисперсійного аналізу було визначено відмінності у прояві мотивації трудової діяльності суб’єктів із різним рівнем задоволеності працею та само ефективності.

Висновки. У результатs емпіричного дослідження було виявлено, що висока само ефективність стоїть на заваді актуалізації зовнішнього мотиву праці, що полягає у прагненні у життєзабезпеченні та мотиву співпраці, та сприяє внутрішнім мотивам професійної діяльності – пізнавальному та активності. Ця тенденція підсилюється дією високої задоволеності працею. Натомість при низькій задоволеності працею низька самоефективність найбільшим чином позитивно пов’язана із зовнішніми мотивами професійної діяльності – життєзабезпечення, співпраці, визнання, та негативно – із мотивом самореалізації. Крімтого, у дослідженні показано, що на тлі недостатньої задоволеності працею низькосамоефективні суб’єкти характеризується залежністю трудової саморегуляції.