АДАПТАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДРУЖИН УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
Анотація
Актуальність проблеми. Адаптація до умов воєнного часу передбачає активний процес переосмислення минулого досвіду, спрямований на формування психологічної перспективи, позитивних очікувань та впевненості у майбутньому. У таких умовах зростає необхідність адаптації людини до нових обставин, що зумовлює актуальність дослідження адаптаційного потенціалу особистості, особливо це стосується дружин військових, які перебувають у стані хронічного стресу та невизначеності разом, при цьому, підтримуючи своїх чоловіків та дітей.
Мета статті полягає у визначенні адаптаційного потенціалу дружин учасників бойових дій.
Результати. Адаптованість як задоволеність собою, ситуацією, спілкуванням, здоров’ям і діяльністю позитивно статистично значуще корелює із адаптивністю, прийняттям себе та інших (ймовірно, толерантністю), емоційним комфортом та несхильністю до уникнення проблем (ескапізму). Всі копінг-стратегії дружин учасників бойових дій виражені на помірному рівні, показники вищі за середньо статистичні, можливо згідно із застосованою методикою, виявлено за проблемно орієнтованою стратегією та субшкалою соціального відволікання. Отже, жінки характеризуються цілеспрямованістю у вирішенні проблем, когнітивною реструктуризацією складних ситуацій і раціонально обґрунтованими спробами їх змінити.
Висновки. Дружини учасників бойових дій характеризуються достатнім рівнем адаптованості. Для того, щоб існувати, система повинна мати певний ступінь контролю над своїм середовищем. Саме це твердження ми вважаємо основоположним для нашого дослідження, оскільки дружини учасників бойових дій можуть контролювати лише те, що в їхній компетенції, однак жодним чином не впливають на перебіг бойових дій, де перебувають їхні чоловіки. Важливим аспектом є також і той, що вся Україна знаходиться під небезпекою ракетних атак, а, отже, ступіньКлючові слова
Повний текст:
PDFПосилання
Кузікова С., Зливков В., Лукомська С., Щербак Т., Котух О. (2024) Психологічний супровід особистості в умовах війни., Київ-Ніжин, 2024. 260 с.
Cox T. (2000) A Transactional approach to occupational stress. Corlett and J. Richardson (Eds.), Stress, Work Design and Productivity. Chichester : Wiley & Sons, 2000. 300 p.
Makin-Byrd K., Gifford E., McCutcheon S., Glynn S. (2011) Family and couples treatment for newly returning veterans, Professional Psychology: Research and Practice. 2011. Vol. 42(1). P. 47–55 https://doi.org/10.1037/a0022292.
Marek F., Oexle N. (2024). Supportive and non-supportive social experiences following suicide loss: a qualitative study. BMC public health. 2024. Vol. 24(1). P. 1190. https://doi.org/10.1186/s12889-024-18545-3
Padden D. L., Connors R. A., Agaxio J. G. (2010) Stress, coping, and well-being in military spouses during deployment separation, Western Journal of Nursing Research. 2010. Vol. 33(2). P. 247–267 https://doi.org/10.1177/0193945910371319.
Segerstrom S.C., Carver C.S., Scheier M.F. (2017) The Happy Mind: Cognitive Contributions to Well-Being: Springer, Cham, 2017. Р. 195-212.
Warner C. H., Appenzeller G. N., Warner C. M., Grieger T. (2009) Psychological effects of deployments on military families. Psychiatric Annals. 2009. Vol. 39 (2). P. 56–63 https://doi.org/10.3928/00485713%2D20090201%2D11.
DOI: https://doi.org/10.34142/23129387.2025.72.07
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.