КОМУНІКАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ МЕДІАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Анотація

Актуальність дослідження. На сьогодні, медіаційна компетентність є чи не однією з найважливіших якою має володіти сучасний фахівець, до завдань якої належить попередження та розв’язання конфліктних ситуацій у професійній діяльності. Утім сьогодні бракує емпіричних розвідок щодо вивчення структури медіаційної компетентності соціальних працівників, зокрема її комунікативного компоненту.

Мета – визначити факторну структуру комунікативного компоненту медіаційної компетентності соціальних працівників.

Методи дослідження. методиками: 1) Тест вербальної креативності С. Медніка, а саме показники продуктивності та оригінальності вербальної креативності; 2) методика дослідження емоційного інтелекту Н. Холла; 3) тест комунікативного контролю М. Шнайдера; 4) Тест комунікативних вмінь Л. Міхельсона; 5) Діагностика комунікативної установки В.Бойка; 6) діагностика комунікативної толерантності В. Бойка; 7) методика дослідження спрямованості особистості у спілкуванні С. Братченка.  

Висновки. За результатами теоретичного огляду проблеми медіаційної компетентності нами було її визначено стосовно професійної діяльності соціального працівника як його вмотивовану здатність (комплекс професiйних знань, умiнь та навичок), втілену у досвiді виносення об’єктивних суджень та прийняття рiшень з врегулювання конфлiкту.

Отримано сьомифакторну структуру комунікативного компоненту медіаційної компетентності соціального працівника, де перший фактор розкриває емоційну саморегуляцію, другий фактор представлений комунікативною толерантністю, третій фактор характеризує вербальну креативність, четвертий - альтруїстичність спілкування, п’ятий - комунікативні вміння, шостий – діалогічність, а сьомий - демократичність спілкування у структурі комунікативного компоненту медіаційної компетентності соціального працівника.