РОЗВИТОК САМОЦІННОСТІ ОСОБИСТОСТІ У КОНТЕКСТІ АДАПТАЦІЇ ДО ЖИТТЄВИХ КРИЗ

Світлана Кузікова, Світлана Лукомська

Анотація


Актуальність проблеми. Адаптація українців до життя в умовах хронічної екстремальності – це складний, багатогранний процес, який ґрунтується на чотирьох ключових компонентах психологічного капіталу: надії, самоефективності, резильєнтності та оптимізмі, що дозволяють людям зберегти свою ідентичність та продовжувати функціонувати в умовах постійного стресу. В умовах численних життєвих криз самоцінність запобігає руйнуванню відчуття власної гідності та гарантує, що цінність людини не залежить від її здатності «бути ефективною» чи «перемагати», не останню роль у цьому процесі грає самоспівчуття, тобто здатність проявляти доброзичливість до себе після помилок чи невдач.

Мета статті полягає у визначенні психологічних засобів розвитку самоцінності особистості у контексті адаптації до життєвих криз.

Результати. За результатами емпіричного дослідження було встановлено, що рівень адаптивності студентів психологів є достатнім, попри вплив умов хронічної екстремальності та травмівного життєвого досвіду. У студентів 1-2 курсів виявлено вищій зовнішній контроль, вищій рівень конформізму та ескапізму, ніж у студентів старших курсів, високий конформізм може бути спробою компенсувати низьку самоцінність. Зменшення зовнішнього контролю та конформізму у студентів старших курсів свідчить про підвищення самоцінності, завдяки розвиненому внутрішньому локусу контролю, сформовано віру у власну здатність впливати на ситуацію, що є центральною складовою психологічної зрілості та резильєнтності.

Висновки. Самоцінність – це внутрішня віра у власну цінність, незалежна від зовнішніх досягнень чи підтвердження, що впливає на впевненість у собі та емоційне здоров'я. Розвиток самоцінності передбачає практикування співчуття до себе, визнання внутрішньої цінності та подолання негативного самосприйняття для покращення загального психологічного благополуччя. Людина з високою самоцінністю, навіть у кризі, сміливіше дбає про свої потреби, встановлює межі, звертається по допомогу та вживає необхідних дій для захисту, оскільки вважає, що заслуговує на це.


Ключові слова


самоцінність, саморозвиток, самоспівчуття, резильєнтність, емоційне вигорання, адаптація, життєві кризи.

Повний текст:

PDF

Посилання


Brown J. D. (2010). High self-esteem buffers negative feedback: Once more with feeling. Cognition and Emotion. Vol. 24(8). P. 1389-1404.

Brown J. D., Marshall M. A. (2001). Self-esteem and emotion: Some thoughts about feelings. Personality and Social Psychology Bulletin. Vol. 27(5). P. 575-584.

Bırni G., Eryılmaz A. (2024). Conceptual and theoretical review of self-worth. Psikiyatride Güncel Yaklaşımlar. Vol. 16(2). P. 327-346.

Chang Y. F. (2025). Three-dimensional sources of academic contingent self-worth and their links to perfectionism and academic emotions: Identifying the least vulnerable source. Educational Psychology. Vol. 45(4). P. 437-456.

Cook J. M., Crane L., Mandy W. (2024). Dropping the mask: It takes two. Autism. Vol. 28(4). P. 831-842.

Crocker J. (2002). Contingencies of self-worth: Implications for self-regulation and psychological vulnerability. Self and Identity. Vol. 1(2). P. 143-149.

Friedrichs J. (2016). An intercultural theory of international relations: How self-worth underlies politics among nations. International Theory. Vol. 8(1). P. 63-96.

Shafaei A., Nejati M., Omari M., Sharafizad F. (2024). Inclusive leadership and workplace bullying: a model of psychological safety, self-esteem, and embeddedness. Journal of Leadership & Organizational Studies. Vol. 31(1). P. 41-58.

Stephan E., Walker M. (2024). The true self in reflections? Visual self‐recognition and the Big Five. European Journal of Social Psychology. Vol. 54(6). P. 1311-1334.




DOI: https://doi.org/10.34142/23129387.2025.73.23

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.