РОЗВИТОК САМОЦІННОСТІ ОСОБИСТОСТІ У КОНТЕКСТІ АДАПТАЦІЇ ДО ЖИТТЄВИХ КРИЗ
Анотація
Актуальність проблеми. Адаптація українців до життя в умовах хронічної екстремальності – це складний, багатогранний процес, який ґрунтується на чотирьох ключових компонентах психологічного капіталу: надії, самоефективності, резильєнтності та оптимізмі, що дозволяють людям зберегти свою ідентичність та продовжувати функціонувати в умовах постійного стресу. В умовах численних життєвих криз самоцінність запобігає руйнуванню відчуття власної гідності та гарантує, що цінність людини не залежить від її здатності «бути ефективною» чи «перемагати», не останню роль у цьому процесі грає самоспівчуття, тобто здатність проявляти доброзичливість до себе після помилок чи невдач.
Мета статті полягає у визначенні психологічних засобів розвитку самоцінності особистості у контексті адаптації до життєвих криз.
Результати. За результатами емпіричного дослідження було встановлено, що рівень адаптивності студентів психологів є достатнім, попри вплив умов хронічної екстремальності та травмівного життєвого досвіду. У студентів 1-2 курсів виявлено вищій зовнішній контроль, вищій рівень конформізму та ескапізму, ніж у студентів старших курсів, високий конформізм може бути спробою компенсувати низьку самоцінність. Зменшення зовнішнього контролю та конформізму у студентів старших курсів свідчить про підвищення самоцінності, завдяки розвиненому внутрішньому локусу контролю, сформовано віру у власну здатність впливати на ситуацію, що є центральною складовою психологічної зрілості та резильєнтності.
Висновки. Самоцінність – це внутрішня віра у власну цінність, незалежна від зовнішніх досягнень чи підтвердження, що впливає на впевненість у собі та емоційне здоров'я. Розвиток самоцінності передбачає практикування співчуття до себе, визнання внутрішньої цінності та подолання негативного самосприйняття для покращення загального психологічного благополуччя. Людина з високою самоцінністю, навіть у кризі, сміливіше дбає про свої потреби, встановлює межі, звертається по допомогу та вживає необхідних дій для захисту, оскільки вважає, що заслуговує на це.
Ключові слова
Повний текст:
PDFПосилання
Brown J. D. (2010). High self-esteem buffers negative feedback: Once more with feeling. Cognition and Emotion. Vol. 24(8). P. 1389-1404.
Brown J. D., Marshall M. A. (2001). Self-esteem and emotion: Some thoughts about feelings. Personality and Social Psychology Bulletin. Vol. 27(5). P. 575-584.
Bırni G., Eryılmaz A. (2024). Conceptual and theoretical review of self-worth. Psikiyatride Güncel Yaklaşımlar. Vol. 16(2). P. 327-346.
Chang Y. F. (2025). Three-dimensional sources of academic contingent self-worth and their links to perfectionism and academic emotions: Identifying the least vulnerable source. Educational Psychology. Vol. 45(4). P. 437-456.
Cook J. M., Crane L., Mandy W. (2024). Dropping the mask: It takes two. Autism. Vol. 28(4). P. 831-842.
Crocker J. (2002). Contingencies of self-worth: Implications for self-regulation and psychological vulnerability. Self and Identity. Vol. 1(2). P. 143-149.
Friedrichs J. (2016). An intercultural theory of international relations: How self-worth underlies politics among nations. International Theory. Vol. 8(1). P. 63-96.
Shafaei A., Nejati M., Omari M., Sharafizad F. (2024). Inclusive leadership and workplace bullying: a model of psychological safety, self-esteem, and embeddedness. Journal of Leadership & Organizational Studies. Vol. 31(1). P. 41-58.
Stephan E., Walker M. (2024). The true self in reflections? Visual self‐recognition and the Big Five. European Journal of Social Psychology. Vol. 54(6). P. 1311-1334.
DOI: https://doi.org/10.34142/23129387.2025.73.23
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.