КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РИЗИКУ ОСОБИС-ТОСТІ: ЦИКЛІЧНА СТРУКТУРНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА МОДЕЛЬ

Оксана Вдовіченко

Анотація


Мета дослідження: концептуалізувати феномен «ризику особистості» та побудувати його теоретичну модель.

Результати. У поданому дослідженні показано циклічну структурно-процесуальну модель ризику особистості, яка описує реальний цикл її перебування в ситуації ризику, що дає змогу розглядати особливості активності людини як прояв її суб’єктності в реакціях (діях) на ці ситуації. Процесуальність активності в ситуації ризику репрезентується через суб’єктивну оцінку ситуації, прийняття рішення, вибір моделі поведінки, реалізацію рішення, рефлексію результатів та визначається характером суб’єктивної оцінки ситуацій небезпеки і невизначеності в подальшому житті. Психологічну основу ризику особистості визначають такі його складові, як суб’єктивна оцінка ситуації  небезпечної/невизначеної, схильність та готовність до ризику, так і системна взаємодія когнітивних, мотиваційно-регулятивних, конативних, афективних чинників.

Висновки. Циклічна структурно-процесуальна модель ризику особистості відображує реальний цикл існування особистості в ситуації ризику, який дає можливість продемонструвати міру активності особистості як суб’єкта поведінки в ситуаціях ризику. Процес проходження особистості через етапи розгортання ситуації ризику структурований із урахуванням надбань психології прийняття рішень, психології вчинку, психології рефлексії та психології особистості. Виділені в моделі психологічні основи ризику особистості, а саме його ядро (схильність та готовність до ризику, суб’єктивна оцінка ситуації як небезпечної/невизначеної) й психологічні чинники визначають не тільки дослідницький, але і розвивальний потенціал запропонованої циклічної структурно-процесуальної моделі ризику особистості.

Ключові слова: ризик, циклічна структурно-поцесуальна модель ризику особистості, схильність до ризику, готовність до ризику, прийняття рішення у ситуації ризику.


 


Повний текст:

PDF

Посилання


Аткинсон Дж В. (2006). Теория о развитии мотивации. М.: Аква-рель.

Вдовіченко О. В. (2017). Ризик особистості як фактор мотивації досягнення та губристичної мотивації на кризових етапах онтогенезу. Вісник Харківського національного педагогічного університету іме-ні Г. С. Сковороди. Сер. Психологія. 2017. Вип. 56. С. 41–51.

Деркач А. А., Зазыкин В. Г. (1998). Профессионализм деятельнос-ти в особых и экстремальних условиях (Психолого-акмеологические основы). М.: МААА.

Коган А. Ф. (2000). Состав личности и некоторые ее свойства в контексте ситуационного анали за. Проблеми загальної та педагогiчної психології: Сб. науч. трудов Института психологии имени С. Г.

Костюка АПН Украины. Том 2, часть 3. С. 80–92.

Козелецкий Ю. (1979). Психологическая теория решений. М.: Прогресс.

Козелецкий Ю. (1997). Человек многомерный. Киев: Лыбедь.

Корнилова Т. В. (1994). Диагностика «личностных факторов» принятия решений. Вопросы психологии, 6. С. 99-109.

Корнилова Т. В. (2013). Мельбурнский опросник принятия реше-ний: русскоязычная адаптация. Психологические исследования. Т. 6. № 31. С. 4. URL: http://psystudy.ru

Корнилова Т. В. (1997). Диагностика мотивации и готовности к риску. М.: ИП РАН.

Леонтьев Д. А. (2003). Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. М.: Смысл.

Леонтьев Д. А., Осин Е. Н. (2014). Рефлексия «хорошая» и «дур-ная»: от объяснительной модели к дифференциальной диагностике. Психология: журн. Высш. шк. экономики. Т. 11. № 4. С. 110–135.

Макаревич О. П. (2001). Психологія регуляції поведінки особис-тості у складних ситуаціях: монографія. К.: Оріяни.

Макклелланд Д. (2007). Мотивация человека. СПб.

Мясищев В. Н. (2005). Психология отношений. М.: МПСИ.

Олефір В. О., Скляров С. О. (2011). Мотиваційно-особистісні фа-ктори професійної успішності рятувальників. Х.: УІПА.

Петровский В. А. (1974). Поведение человека в ситуации опасно-сти (к психологии риска). Новые исследования в психологии. 1. С. 23−24.

Петровский В. А. (1992). Психология неадаптивной активности. М.: «Горбунок».

Проблемы принятия решений (1976) / ред. П. К. Анохина. М.: Наука.

Роменець В. А. (2006). Вчинок і постання канонічної психології. Людина. Суб’єкт. Вчинок. Філософско-психологічні студії / ред. В. О. Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 11-36.

Рубинштейн С.Л. (1946). Основы общей психологии. М.: Учпед-гиз.

Солнцева Г. Н., Корнилова Т. В. (1999). Риск как характеристика действий субъекта. М.: НИЦ «Инженер».

Томчук М. І. (2010). Методологічні засади дослідження та форму-вання психологічної готовності особистості до діяльності. Психологія і суспільство, 4. С. 65-69.

Фоменко К.І. (2018). Губристична мотивація: феноменологія, структура, детермінація: монографія. Х.: Діса-плюс.

Хекхаузен Х. (2001). Психология мотивации достижения. СПб: Речь.

Швалб Ю. М. (2017). Психологічна структура складних життєвих обставин. Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій: психо-логічна теорія і практика: монографія / за ред. С. Д. Максименка, С. Б. Кузікової, В. Л. Зливкова. Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, С. 20 – 40.

Шибутани Т. (1998). Социальная психология / пер. с англ. В. Б. Ольшанского. Ростов н/Д.: «Феникс».

Mann L. et al. (1997). The Melbourne Decision Making Questionnaire: An Instrument of Measuring Patterns for Coping with Decisional Conflict / L. Mann, P. Burnett, M. Radford, S. Fors // Journal of Behavioral Decision Making. Vol. 10(1). P. 1-19.

Vdovichenko O. V. (2018). Subjective risk assessment of uncertainty and danger situations: diagnostics, psychological predicators and age dynamics. Вісник Харківського національного педагогічного універси-тету імені Г. С. Сковороди. Сер. Психологія. 2018. Вип. І (57). С. 31–39.




DOI: https://doi.org/10.34142/23129387.2020.62.01

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.