Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психологія"

Метою дослідження було створення психодіагностичної методики для вивчення тілесного локусу контролю. Відповідно до мети дослідження завданнями роботи виступили: операціоналізація феномену тілесний локус контролю та його емпіричних індикаторів, розробка опитувальника як набору тверджень, що відображують зміст визначених індикаторів, психометрична оцінка, розробленого опитувальника.

Методи дослідження. Психометрична обробка результатів дослідження включалаперевірку внутрішньої узгодженості методики за коефіцієнтом альфа Кронбаха, оцінку конструктивної валідності та ретестової надійності опитувальника. Конвергентна та дискримінативна валідність методики перевірялась шляхом визначення кореляційних зв’язків показників методики «Тілесний локус контролю» та методик діагностики ставлення до свого тіла О.Б.Станковської, діагностики локусу контроля Дж. Роттера, діагностики рівня суб’єктивного контролю Є. Ф. Бажина, С. А. Голикіної, А. М. Еткінда, опитувальника Body Awareness Questionnaire (конвергентна валідність); діагностики інтрацептивної чутливості, «Вербалізація тілесного Я» (дискримінантна валідність). Психометричну вибірку склали 286 «умовно здорових» респондентів віком від 15 до 55 років. Процедура ретестування проводилася через чотири тижні із залученням 96 респондентів, що входили до психометричної вибірки.

Результати. Теоретичною основою створення опитувальника діагностики тілесного локусу контролю були концепція локусу контролю, концепції реципрокного детермінізму та каузальної атрибуції, уявлення про профіль суб’єктивного контролю, уявлення про роль інтернальності у клініці соматичних та психосоматичних розладів, а також зв’язку тілесного досвіду та смислового аспекту особистості, визначення локусу тілесного контролю, як зв’язку локалізації тілесних відчуттів із усвідомленням власного психоемоційного стану та ступенем самоконтролю, визначення основних сфер ставлення до тілесного, як ідентифікаторів тілесного локусу контролю. Шляхом деревовидної кластерізації було виділено статистично значущі класи тверджень, що відповідають 5 сферам ставлення до тілесного: сфера здоров’я і хвороби; сфера краси і зовнішності; сфера харчової поведінки; сфера сексуальної поведінки; сфера фізичної активності і спорту. Опитувальник характеризується інтраіндивідуальною стійкістю та розподілом близьким до нормального, що дає підстави для перенесення отриманих результатів вибіркової сукупності на генеральну, високою внутрішньою узгодженістю, . Визначені три інтервали граничні значення статистичної норми, що характеризують високий, середній та низький рівні показника інтернальності тілесного локусу контролю. Показники конвергентної та дискримінативної валідності свідчать, що запропонована методика вимірює саме усвідомлення детермінації особливостей функціонування власного тіла та характеризують приписування внутрішніх або зовнішніх причин того, що відбувається з тілом.

Висновки. Запропонована психодіагностична методика «Тілесний локус контролю» відповідає сучасним вимогам до психометричного обґрунтування особистісних опитувальників. Психометричними ідентифікаторами тілесного локусу контролю визначено ставлення до основних сфер тілесного – сфери здоров’я і хвороби; краси і зовнішності, харчової та сексуальної поведінки, фізичної активності і спорту. Стандартизація опитувальника показала його високу тест-ретестову надійність та валідність. Опитувальник може бути використаний для психодіагностики у структурі досліджень з психосоматичної проблематики та реалізації оздоровчих психотехнологій.

Ключові слова: психодіагностична методика, психосоматичні феномени, психосоматичне здоров’я, рефлексія тілесного, ставлення до тіла, саморегуляція, тілесний локус контролю.

Анастази, А., Урбина, С. (2007). Психологическое тестирование. СПб.: «Питер», 688 с.

Бажин Е. Ф., Голынкина Е. А., Эткинд А. М. (1984). Метод исследования уровня субъективного контроля Психологический журнал. 5 (3). С. 152–162.

Василенко, Т. Д., Селин, А. В., Мангушев, Ф. Ю. (2016). Смысловые аспекты телесного опыта хронического соматического заболевания. Курский научно-практический вестник Человек и его здоровье. 2. С.116-121.

Елисеев, О. П. (2019). Практикум по психологии личности. Москва: «Юрайт»,. 390 с.

Повякель, Н. І. (2005). Теорія соціального научання (Дж. Роттер ) СПб.: «Питер». 49 с.

Карелин, А.А. (2007). Психологические тесты. М.: «Эксмо». 416 с.

Сандомирский, М. Е. (2005). Психосоматика и телесная психотерапия: Практическое руководство. М.: Независимая фирма «Класс»,. 592с.

Сидоров, А.В. (2012). Исследование стилей пищевого поведения и психологических особенностей клиентов с алиментарным ожирением Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. 5 (16), [Електронний ресурс] URL: http://medpsy.ru

Станковская, Е.Б. (2011). Типы и структура отношения женщины к себе в аспекте телесности: дисс. … канд. психол. наук: 19.00.01. Москва,. 231с.

Хомуленко, Т. Б., Крамченкова, В. О. (2016). Методика проективної діагностики тілесного Я. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки . 5 (2). С.39‒45.

Хомуленко, Т. Б., Крамченкова, В. О., Туркова, Д. М. (2019). Тілесний локус контролю як копінг. Особистість у кризових умовах та критичних ситуаціях життя: матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка. С.361-363

Хомуленко, Т. Б., Родіна, К. М. (2017). Роль імагінації у функціонуванні інтрацептивної чутливості особистості в юнацькому віці. Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Психологія. 56. С.269‒283.

Хьелл, Л., Зиглер, Д. (2008) Теории личности. СПб.: «Питер». 607с.

Bandura, A. (1977). Self-efficacy: Toward a unifying theory of behavior change Psychological Review. 84. P. 191-215.

Heider, F. (1958).The psychology of interpersonal relations. New York: John Wiley & Sons. 322 p.

Rotter, J. B. (1966). Generalized expectancies for internal versus external control of reinforcement // Psychological Monographs. 80 (1). P. 1-28.

Shields, S. A., Mallory, M. E., & Simon, A. (1989). The Body Awareness Questionnaire: Reliability and validity. Journal of Personality Assessment, 53, Р. 802-815.

Weiner, B. (1970). An attributional analysis of achievement motivation Journal of Personality and Social Psychology. (15) P. 1-20.