КОМУНІКАТИВНА КРЕАТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ

Анотація

Актуальність дослідження: У процесі живого спілкування між людьми його учасники духовно збагачують один одного, выражають, перетворюють, розвивають свої думки та почуття. Учасникам спілкування необхідно не тількивикористовувати актуальний інтелектуально-емоційний досвід, а й розвивати його, що забезпечується комунікативною креативністю.Незважаючи на очевидну важливість вивчення явища комунікативної креативності, ця проблема є новою у вітчизняній психології.

Мета дослідження: визначити основні параметри та детермінанти для розвитку комунікативної креативності особистості.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми дефініції комунікативної креативності).

Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену комунікативної компетентності, подано її теоретичну модель, що містить функції, компоненти, здатності та психологічні чинники.

Висновки: У результаті теоретичного аналізу було визначено, що комунікативна креативність є здатністю до дивергентного соціального мислення та спроможністю до творчого спілкування, що сприяє ефективній взаємодії з іншими та мотивуванню членів групи до сумісної творчої діяльності. Структурними компонентами комунікативної креативності визначено швидкість у продукуванні комунікативного реагування (спонтанна вербальна кмітливість), гнучкість у зміні тактик комунікативного реагування та оригінальність у створенні та розв’язанні нестандартних комунікативних ситуацій. Чинниками комунікативної креативності визначено інтелектуальні (соціальний та емоційний інтелект), суто креативнісні (вербальна креативність, соціальна креативність та емоційна креативність) та низка регулятивних чинників (саморегуляція та самоконтроль, діалогічний стиль спілкування, мотивація афіліації, комунікативні та організаторські здібності, рефлективність та рольова компетентність).