НАВЧАННЯ ВОКАЛУ: ПОЄДНАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ ТРАДИЦІЙ

Анотація

У статті розкрито проблему впливу європейських вокальних традицій на розвиток сучасних вокальних шкіл КНР. З цих позицій проаналізовано організацію та зміст підготовки вчителів музики як вокалістів у Китайській Народній Республіці. Показано, що в галузі навчання вокалу та підготовки вокалістів мала значення суперечка, яка відбувалася між прибічниками бельканто та китайської народної музики, які висловлювали різні думки. Поворотним пунктом в історії вокальної освіти в Китайській Народній Республіці стала Національна вокальна методична конференція, що відбулася у Пекіні в 1957 році, учасники якої прагнули знайти гармонійну інтеграцію західних і східних шкіл співу. Визначено, що дослідження організації та змісту вокальної освіти в Китайській Народній Республіці потребують звернення уваги до фонетики та орфоепії китайської мови. Це посилюється тим фактом, що китайська мова та її діалекти є тональними мовами, де тон і якість голосу є ключовими характеристиками місцевості та регіону. Таким чином, окрім драматичного ефекту та функцій посилення емоцій, якість голосу та тембру є маркерами соціальної, етнічної, регіональної та музичної ідентичності у КНР. Показано, що у художньому вираженні китайська вокальна музика увібрала суть західної вокальної музики. У співочому голосі було реалізовано нове звучання, що грунтувалося на засвоєнні запозиченого поняття «висоти звуку» (вокальної позиції) із західної вокальної музики. Визначено, що інтеграція східної та західної співацьких шкіл так і не відбулася в організації та змісті процесу вокального навчання в КНР. На сьогоднішній день це питання не вирішене, і його коріння сягає ідеологічних засад китайської держави і суспільства. У навчальних закладах КНР також не вистачає професійних викладачів, що призводить до низької обізнаності китайської молоді з історію європейської музики. Зроблено аналіз навчальних планів з підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва Коледжу мистецтв Університету Цзінганшань. Показано, що на заняття сольним співом в китайських університетах відводиться одна година на тиждень, тому робота викладача є неефективною. Крім того, в КНР немає професії концертмейстера, а вчителі самі супроводжують спів учнів на уроках, що ще більше ускладнює навчання як для викладачів, так і для студентів