ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ХОРЕОГРАФІВ У ЛАТВІЇ: ОГЛЯД ХОРЕОГРАФІЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація

У статті аналізуються наукові дослідження хореографічної освіти та професійної підготовки майбутніх хореографів починаючи зі шкільного віку в Латвії. Розглянуто взаємодію та взаємовпливи різних історичних жанрів і видів національної художньої культури направлених на збереження національних традицій та збереження культурної спадщини, вивчено інтерпретації традиційних латвійських танців у сучасному середовищі, визначено наукові методології вивчення хореографії; також розглянуто проблему стратегічного розвитку сучасної хореографічної освіти в контексті соціальних змін суспільства в Латвії. Проаналізовано процеси становлення та розвитку сучасного хореографічного мистецтва. Розглянуто заклади формальної та неформальної освіти, де можна навчитися хореографічному мистецтву. Серед професійно-технічних закладів освіти ми розглянули: Адажську художню та музичну школу (Ādažu mākslas un mūzikas skola), Школу танцю (Agra Daniļevičs), Школу танцю Veizana (Veizana Dance School), Школу танцю «Венді» (Vendija) і визначили основні цілі та задачі цих хореографічних шкіл. Спеціальність «Хореографія» можна здобути у трьох ЗВО Латвії: Латвійська музична академія імені Язепса Вітолса (Jāzepa Vītola Latvijas Mūzikas akadēmijas), Латвійська академія культури (Latvijas Kultūras), Латвійський коледж культури (Latvijas Kultūras koledža). Проведено аналіз наукових досліджень та розвідок: G. Bāliņa, яка розглянула творчі досягнення й художньо-педагогічні школи латвійського балету; S. Vītola вивчала процес пізнання танцю та роль індивідуального підходу у розвитку індивідуального стилю; R. Spalva  описала принцип єдності в танцювальній композиції та виявила його прояви в єдності елементів композиції, логічному розташуванні частин, взаємозв’язку форми та змісту; I. Gaile у своїй роботі запропонувала педагогічну модель розвитку творчості та науково обґрунтувала її; A. Treimane зосередившись на аспектах новаторства репертуару та впливу інновацій на розвиток традицій, авторка проаналізувала традиції «Святкування пісні та танцю»; K. Freiberga, B. Tjarve, I. Zemīte вивчали збереження традиції національного свята пісні та танцю (SDC) в Латвії; J. Brodie, H. Russ, V. Vidzemniece, D. Gavare розглянули історико-культурні складнощі латвійського народного танцю.