«МИСТЕЦТВО ГРИ НА КЛАВЕСИНІ» ФРАНСУА КУПЕРЕНА ЯК ПЕРШИЙ МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ІНСТРУМЕНТАЛІСТІВ-КЛАВІШНИКІВ

Анотація

У статті проаналізовано один із ідейно-художніх напрямів (стилів) Просвітництва, французький класицизм, що випереджав віденський класицизм майже на століття і доволі відрізнявся від нього своїм  запрограмованим змістом твору. У контексті цього програмного класицизму  писав свої п’єси Франсуа Куперен, чия методична праця є предметом аналізу цієї статті.  Автор статті доводить, що Ф. Купер увійшов в історію музичного мистецтва  як монополіст у галузі музики, який мав ліцензію на видання нот і викладання, тому ніхто не міг публікувати та продавати ноти без його «вищого» дозволу. Ф. Куперену належить перша в історії Європи методична праця – «Мистецтво клавесина», яку згодом використали Антоніо Сальєрі та Йоганн Непомук Гуммель у своїй педагогічній спадщині. Франсуа Куперен зробив найуспішнішу кар'єру із музикантів того часу, отримавши королівську ліцензію, а також став учителем музики для королівської сім'ї і пізніше буз його згоди музиканти Парижу не мали права навчати дітей із знатних аристократичних родин. Автор статті показує, що методичний  «Мистецтво клавесина» став першим дидактичним твором у довгій історії гри на клавішних інструментах. На сучасному етапі розвитку музичної освіти в Європі окремі авторські поради та прийоми гри на клавесині актуальні в роботі з початківцями піаністами: аплікатура, положення та ніг під час гри на клавесині, звернення уваги на постановку кисті, робота над технікою простих вправ і коротких пасажів. Французькі методисти були прихильниками раннього навчання грі на клавесині (з 6-7 років). Методичний трактат розкриває погляди Ф. Куперена вивчення нотацій (табулятур) і назв клавіш. Його учні протягом першого року навчання грали виключно практичні. Всі ці методи пізніше були ускладнені Антоніо Сальєрі, І.Н. Гуммелем та іншими методистами ХІХ століття.  У статті автор доводить, що проблема методологічної спадщини Франсуа Куперена та його лідерство у французькій музиці XVII – XVIIІ століть сьогодні ще мало вивчені. У статті виділено перспективні напрями подальших досліджень, одним із яких виступає сам творчий шлях Франсуа Куперена в контексті переходу від мультиінструменталізму (заняття з дитинства з педагогом  на кількох інструментах) до моноінструменталізму (вивчення одного інструменту) в тогочасній музичній педагогіці та внеску Ф. Куперена в поступальний розвиток методики викладання фортепіано в наступному XIX столітті в провідних європейських країнах.

Ключові слова: методичний трактат, моноінструменталізм, класицизм, епоха Просвітництва, монополія, ліцензія, табулятура, клавесин.