МУЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДОШКІЛЬНИКА ОЧИМА КИТАЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ

Анотація

На компаративній основі проаналізовано нормативно-правову базу музичного розвитку дітей дошкільного віку в Україні та Китайській Народній Республіці, а також науково-теоретичні й методичні праці, які характеризують процес музичного виховання в закладах дошкільної освіти обох країн. З’ясовано, що музичне виховання і в Україні, і в Китаї визнаються складником мистецької освіти й естетичного виховання та, відповідно, важливими чинниками всебічного розвитку особистості дитини дошкільного віку. Виявлено, що метою і результатом музичного розвитку в Україні можна визнати виховання музикальності – специфічного комплексу музичних здібностей (емоційна чутливість до музики, метро-ритмічне відчуття, звуковисотний слух, ладове відчуття або ладо-тональний слух, музичну пам’ять). У Китаї останнім часом превалює підхід, заснований на теорії множинного інтелекту Г. Гарднера, згідно з яким результатом музичного розвитку є музичний інтелект особистості. Водночас, прояви музичного інтелекту цілком співвідносні з музичними здібностями і передбачають наявність чутливості до метро-ритму, ладу, тембру та звуковисотної будови мелодії, уміння розпізнавати та наспівувати прості пісні (музична пам’ять), відтворювати ритм тощо. Показано, що схожими є і погляди українських і китайських педагогів-музикантів на провідні види музичної діяльності дітей у закладах дошкільної освіти (слухання й аналіз музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на елементарних музичних інструментах і в Китаї окремо музичні ігри, що в Україні найчастіше входять до складу музично-ритмічних рухів). При цьому всі види музичної діяльності взаємопов’язані і в сукупності мають сприяти всебічному гармонійному розвиткові дитини дошкільного віку. Виявлено, що певні розбіжності спостерігаються в поглядах педагогів-музикантів двох країн на природу музичних здібностей/складників музичного інтелекту: українські науковці виходять з переконання про розвиток музичних здібностей на основі вроджених задатків у процесі цілеспрямованої музичної діяльності під керівництвом дорослих; натомість китайські колеги вважають музичні здібності, усвідомлення формальної краси, а також інтуїтивне відчуття прекрасного в музиці вродженими особистісними феноменами. Зроблено припущення, що окреслені розбіжності можуть спричинювати відмінності в практиці мистецької, зокрема, музичної освіти.