ЗАПАСИ ОРГАНІЧНОГО КАРБОНУ В ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ ВОДОДІЛЬНО-ВЕРХОВИНСЬКОГО ХРЕБТА (УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ)

Анотація

Дослідження депонування Карбону лісовими екосистемами на регіональному рівні є важливою ланкою вико-нання міжнародних угод та конвенцій, ратифікованих Україною, щодо викидів парникових газів до атмосфері щодо інвентаризації джерел емісії та секвестрації атмосферного СО2. Досліджено регіональні запаси органічного Карбону у чотирьох блоках лісових екосистем Буківської полонини Верховинсько-Вододільного хребта (лісова підстилка, грубі деревні залишки, фітомаса). Виявлено, що у лісовій підстилці букових лісів запаси органічного Карбону становлять 2.85-7.56 т·га⁻¹ у весняний період та 5.64-8.85 т·га⁻¹ у осінній. У грубих деревних залишках накопичується від 6.96 т·га⁻¹ до 51.82 т·га⁻¹ органічного Карбону. У ґрунті в шарі потужністю 0-0.25 м запас Сорг. становить 20.22-65.17 т·га-¹. Запаси органічного Карбону у фітомасі коливаються від 33.01 т·га⁻¹ до 164.21 т·га⁻¹ та закономірно є найбільшими у 90-100 річних букових лісах. Показники секвестрованого Карбону на вирубці мають істотні відмінності у зв’язку з відсутністю більшої частини деревного ярусу. Це зумовило низькі показ-ники запасів органічного Карбону у підстилці 2.85±0.53 т·га⁻¹ та ґрунті 25.49±3.57 т·га⁻¹ за рахунок втрат органі-чного Карбону у вигляді СО2 атмосферу через інтенсивні процеси мінералізації та водної ерозії за рахунок змиву. Запаси органічного Карбону у грубих деревних залишках на ділянці зрубу виявилися найбільшими та становили 51.82 т·га⁻¹ за рахунок накопичення порубних решток. Найбільші значення органічного Карбону виявлені у фі-томасі та ґрунті як найбільш стабільних блоках лісових екосистем у часовому аспекті, а найменші - у блоці підс-тилки, так як цей пул лісових екосистем має найінтенсивніші показники мінералізації та ротації за вегетаційний період. Вуглецева ємність старовікових букових лісів щодо акумуляції атмосферного СО2 та утримування його в усіх блоках лісових екосистем Буківської полонини Вододільно-Верховинського хребта становить 158-257 тон секвестрованого Карбону на 1 га. Проведення суцільних рубок у старовікових лісах зумовлює втрати понад 30% секвестрованого Карбону на період формування середньовікового деревостану, тобто на 50-70 років.