ПОНЯТТЯ ТА СТАТУС КОМБАТАНТА ЗА МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ

Анотація

В даній статі автор розглядає питання пов'язане з особливостями специфічних ознак комбатанта в умовах збройного конфлікту. Ретельну увагу автора присвячено міжнародно-правовим актам, які регулюють відносини збройного конфлікту та визначають статус його учасників. Серед розглянутих міжнародних правових актів автор особливу увагу приділяє IV Конвенції «Про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907, Женевській конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, Додатковому протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року. Автором також досліджуються положення вітчизняного законодавства в рамках визначення поняття «некомбатант». На підставі комплексного аналізу нормативних актів та актуальних досліджень науковців, автор приходить, зокрема, до таких висновків, що визначення поняття комбатанта та некомбатанта у міжнародному гуманітарному праві відіграють важливу роль при визначенні статусу осіб під час збройних конфліктів та встановлюють норми захисту прав і обов'язків кожної групи. У світлі цього можна зробити такі висновки. Серед рис притаманних комбатантам автор виділяє: безпосереднє взяття участі у бойових діях; участь у бойових діях під час збройного конфлікту, чітке визначення міжнародним гуманітарним правом їх статусу та прав; підпорядкування особливим правилам ведення збройних конфліктів, включаючи захист у разі потрапляння у полон. В свою чергу, некомбатантів автор наділяє іншими ознаками, серед них: входження до складу збройних сил, надання допомоги збройним силам без безпосередньої участі в бойових діях; наявність специфічного статусу та захисту відповідно до міжнародного гуманітарного права, включаючи захист від довільного насильства та неприпустимість їх використання у військових цілях.