ПЕРЕВІРКА ВІДПОВІДНОСТІ ПРАЦІВНИКА РОБОТІ, ЯКА ЙОМУ ДОРУЧАЄТЬСЯ, ЯК МЕТА ВИПРОБУВАННЯ: TO BE OR NOT TO BE, THAT IS THE QUESTION

Анотація

Метою статті є характеристика мети випробування при прийнятті на роботу: перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Автор обґрунтовує думку, що в цивілізованій державі обидві сторони трудового договору мають мати можливості пересвідчитися на практиці у відповідності своїх партнерів за договором. І у питанні випробування при прийнятті на роботу проблема не у недовірі до документів про освіту, кваліфікацію працівника, а у спроможності останнього застосовувати отримані під час навчання знання в конкретній практичній площині, можливості орієнтуватися у поставлених задачах та обирати правильний шлях досягнення цілей тощо. Задля цього і застосовується правова конструкція випробування при прийнятті на роботу. Вона не є чимось дискримінуючим для працівника. Правове регулювання її провадження дозволяє говорити про гарантованість прав працівника, про реалізацію соціальної функції трудового права, а тому в її застосуванні немає нічого негативного для працівника. Це така ж сама умова трудового договору, працівник захищається так само законом, як і при трудовому договорі без цієї умови. Робиться висновок, що у правовому регулюванні випробування при прийнятті на роботу втілюється баланс інтересів сторін трудового договору. Наголошується, що мета випробування є важливим елементом у правильності застосування випробування при прийнятті на роботу. Окреме значення має судова практика, яка конкретизує юридичні наслідки випробування і підкреслює, що рішення роботодавця про невідповідність має бути не лише своєчасним, але й аргументованим та підтвердженим належними доказами. Такий підхід дозволяє свідчити про визнання його юридичними гарантіями від необґрунтованого звільнення працівника.