ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ ЯК КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ ПОТЕРПІЛИХ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

Метою статті є розкриття поняття «обмежувальних заходів» через призму кримінального законодавства, дієвість застосування вказаних заходів з метою убезпечення потерпілих від повторної травматизації, а також судова практика призначення покарання за кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством в розрізі дискреційних повноважень суду щодо права, а не обов’язку застосування обмежувальних заходів.
Вказана стаття, окрім розкриття законодавчо закріплених випадків застосування обмежувальних заходів, орієнтована на практичну площину їх використання у судовій прак-тиці. Зокрема, автором проаналізовано рішення судів щодо одночасного призначення обме-жувальних заходів з покаранням до осіб, які вчинили домашнє насильство. Автором акцентовано увагу, що у переважній більшості потерпілими або стороною обвинувачення оскаржуються рішення суддів першої інстанції щодо незастосування або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, у рішенні апеля-ційних судів констатовано застосування місцевими судами норм кримінального законодавства, які втратили чинність, або «плутанини» у правових нормах, які мають різну правову при-роду і наслідки у посиланні на ст. ст. 75, 76 та 91-1 КК України. Крім того, виокремлено зарубіжний досвід у застосуванні обмежувальних заходів до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством.
Автором зроблене висновок, що застосування обмежувальних заходів до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством, є необхідними та вкрай важливими, оскільки є не тільки міцним підґрунтям для захисту прав потерпілих, але й сприятимуть мінімізації та викоріненню маргінальних та антисоціальних проявів у засуджених