ПРАВОВА ПРИРОДА КАТЕГОРІЇ «ГІДНА ПРАЦЯ» ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНОГО ПРИНЦИПУ ТРУДОВОГО ПРАВА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті досліджується правова природа категорії «гідна праця» в контекс-ті сучасних трансформацій ринку праці та підвищення значущості людської гідності як ключової соціальної та правової цінності. Особлива увага приділяється тому, що саме умови праці є основною сферою прояву гідної праці, оскільки вони визначають рівень поваги до особистості працівника, забезпеченість його прав і ступінь соціального захисту. Показано, що при широкому нормативному та доктринальному поширенні концепції гідної праці на рівні МОП, ООН та стратегічних документів сталого розвитку відсутні її універсальне юридичне визначення та загальновизнаний правовий статус. Аналізуються основні підходи до розуміння гідної праці в науці – як політичного проєкту, елемента правової політики, фактора економічного розвитку і ціннісної парадигми трудового права, – проте зазначається, що без чіткого нормативного змісту вимоги до гідних умов праці залишаються переважно декларативними. На основі аналізу міжнародних стандартів і теоретичних позицій вчених обґрунтовується, що фундаментальною основою гідної праці виступає людська гідність, що переломлюється у сфері праці через такі елементи, як справедлива оплата, безпека, соціаль-ний захист, відсутність дискримінації та повага до особистості працівника в процесі трудо-вої діяльності. Тим самим гідні та справедливі умови праці розглядаються як необхідний вираз правового статусу людини праці.
Автор аргументує, що категорія «гідна праця» має всі ознаки правового принципу: об’єктивний характер, універсальність, регулятивність та обумовленість предметом трудово-го права. У зв’язку з цим вона повинна розглядатися не тільки як рамкова стратегія, але як фундаментальний принцип трудового права, що визначає зміст і спрямованість правового регулювання умов праці на всіх рівнях – від міжнародного до індивідуально-договірного. Робиться висновок, що визнання гідної праці принципом вищого порядку забезпечує обов’язковість встановлення та дотримання гідних умов праці як правової гарантії захисту слабкої сторони трудових відносин і дозволяє перевести міжнародні стандарти з програмно-декларативної сфери в реальний правовий механізм забезпечення прав людини у сфері праці. Це створює передумови для вдосконалення національного трудового законодавства, підвищення ефективності правозастосування та посилення соціальної справедливості у сфері праці.