ДИСКРИМІНАЦІЯ ЯК ЗАГРОЗА СОЦІАЛЬНІЙ СПРАВЕДЛИВОСТІ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ: ВІД ОГОЛОШЕНЬ ДО ЗВІЛЬНЕННЯ

Анотація

У статті досліджено вплив дискримінаційних практик на реалізацію принципу соціальної справедливості у сфері праці України. Метою статті є з’ясування як дискримінація на різних стадіях трудових відносин, а саме починаючи від оголошень, через оплату праці, і до припинення трудових відносин впливає на рівність можливостей суб’єктів трудового права та сповільнює соціальний прогрес. Під час наукового дослід-ження використано порівняльно-правовий та системний підходи із аналізом національного законодавства, доктринальних позицій українських науковців і окремих елементів закордонного досвіду.
У роботі узагальнено наукові підходи до розуміння дискримінації в трудових відно-синах та запропоновано її узагальнене визначення як негативного явища, що проявляється у безпідставному обмеженні трудових прав за ознаками, не пов’язаними з професійними чи діловими якостями працівника. Обґрунтовано доцільність виокремлення трьох ключових стадій, на яких найбільш яскраво виявляється дискримінація: до працевлаштування (через дискримінаційні оголошення), у сфері оплати праці (зокрема у формі гендерної нерівності) та під час звільнення (за віковою ознакою). Доведено, що наявні правові норми, попри задекларовану заборону дискримінації, не забезпечують належного рівня захисту учасників трудових правовідносин.
Сформульовано пропозиції щодо підвищення стандартів до змісту оголошень, запро-вадження прозорих та недискримінаційних систем оплати праці із періодичними аудитами, а також посилення гарантій від дискримінації за віком при звільненні та відповідальності роботодавців. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх викорис-тання для вдосконалення правозастосовної практики та подальших наукових розвідок у даному напрямку та відповідно реформування трудового законодавства України.