ІСТОРИЧНІ ТА ЕТИЧНІ ПІДСТАВИ СОЦІАЛЬНОЇ ОБУМОВЛЕНОСТІ СМЕРТНОЇ КАРИ ЯК ВИДУ ПОКАРАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У науковій публікації підіймається проблема щодо історичних та етичних аспектів соціальної обумовленості смертної кари як виду покарання, що може застосовуватися в умовах війни. Наголошується, що з початком повномасштабного вторгнення російсь-кої федерації на територію суверенної України, весь світ побачив жорстокість злочинів, що вчиняються як громадянами країни агресора так і громадянами України та інших країн, що беруть участь у воєнних діях (військовими). Визначено, що підставою для внесення змін до санкцій статей Особливої частини Кримінального кодексу України за особливо тяжкі (жорстокі, нелюдські) злочини, в сучасних реаліях, стало грубе порушення принципів та звичаїв ведення війни. Дуже високий рівень суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, які вчиняються з моменту оголошення воєнного стану в Україні, виступає каталізатором доволі різких думок у суспільстві щодо повернення смертної кари до системи покарань в законі про кримінальну відповідальність. В статті звернуто увагу на проблематику врахування позиції жертв воєнних, військових та інших кримінальних правопорушень та їх родичів при реформуванні системи покарань у національному законодавстві.
Питання смертної кари як можливої міри покарання у національному законодавстві розглянуто крізь призму етичних норм, міжнародних стандартів прав людини, історичних передумов та з урахуванням сучасного зарубіжного досвіду призначення покарання у виді смертної кари. Проведено аналіз положень міжнародної Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод, ратифікованої Україною, та протоколів до неї, що регулюють питання застосування смертної кари в умовах війни. Встановлено, що в сучасних реаліях, в умовах процесу євроінтеграції нашої держави, відновлення смертної кари як міри покарання залишається невирішеним та дискусійним.