РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ У СИСТЕМІ ГАРАНТІЙ ТРУДОВИХ ПРАВ МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА ЇХНІХ СІМЕЙ

Анотація

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження системи гарантій, що забезпечують захист трудових та соціальних прав осіб, призваних на військову службу, а також їхніх близьких. Автори обґрунтовують, що в умовах воєнного стану прин-цип справедливості має стати фундаментом для розподілу соціально-економічних ризиків між державою, суспільством та приватним сектором. Акцентовано увагу на тому, що право на працю для ветеранів не повинно обмежуватися лише формальним збереженням посади, а має включати реальну можливість реінтеграції у робоче середовище через механізми «розумного пристосування».
Доведено, що мобілізовані працівники та військовослужбовці сприймають стабіль-ність трудових правовідносин як один із ключових чинників мотивації. У роботі детально проаналізовано трудові відносини під час та після демобілізації, де особлива роль відводиться такому суб’єкту, як роботодавець. Автор стверджує, що сучасний бізнес має розглядати створення гідних умов праці не як обтяження, а як частину ціннісної пропозиції, що безпосередньо впливає на продуктивність.
Окрему увагу приділено інтересам таких суб’єктів, як сім’я та члени сім’ї захисників. У статті доводиться, що гарантії та пільги (зокрема у сфері відпусток, переважного права на збереження роботи та психосоціальної підтримки) мають поширюватися на всю сім’ю, оскільки саме вона є основним ресурсом для відновлення ветерана. Автор використовує статистичні дані та практику ЄСПЛ для підтвердження тези про те, що відмова у створенні інклюзивного середовища для осіб із ПТСР або фізичними пораненнями є порушенням принципу справедливості та формою дискримінації. У висновках запропоновано шляхи вдосконалення соціального діалогу та державної підтримки малого бізнесу для подолання бар’єрів у реалізації трудових прав ветеранів.