РЕЦЕНЗІЯ на монографію С. В. ХАРЧЕНКО «СИНТАКСИЧНІ НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Анотація

 У сучасній антропозорієнтованій лінгвістиці значну увагу приділено вивченню властивостей мови, що виходять за межі її структурно-системної парадигми. У цьому контексті виразності набуває новий синергетичний напрям, який віддзеркалює парадигмальні зрушення у філологічній науці, значно збагачує загальнолінгвістичний запас методів і методик аналізу й відкриває перспективи поглибленого вивчення еволюції мовних феноменів. Згаданий методологічний підхід до опису динамічного простору мови як послідовної зміни в часі мовної мегасистеми застосовано в рецензованій монографії С. В. Харченко, що уможливило дослідження синтаксичної норми в часовому вимірі за допомогою розширеного поняттєвого інструментарію. Звернувшись до історії становлення цієї норми та еволюції її видів, дослідниця впродовж усієї роботи переконливо доводить, що «збереження історичного аспекту в науковій роботі досить важливе і потрібне, оскільки дає змогу критично ставитися до наукових теорій та гіпотез» (В. І. Вернадський) й уможливлює мотиваційне підґрунтя для внормування тих чи тих синтаксичних засобів (варіантів) мови.