ОРГАНІЗАЦІЯ ПОРІВНЯЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)

О. Ю. Кузнецова, Т. В. Ткаченко, Л. А. Штефан

Анотація


У статті схарактеризовано питання організації порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу в історичній ретроспективі, проаналізовано чинники, що вплинули на організацію порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу. Установлено, що зазначений процес бере свої витоки із самих ранніх періодів людської цивілізації. Зацікавленість цими питаннями спостерігається в період давніх цивілізацій, епоху Середньовіччя, Просвітництва, Нових часів. Зокрема, з’ясовано, що в епоху Середньовіччя проведенню досліджень у галузі компаративістики сприяла організація експедицій, які вивчали зарубіжні системи освіти.
У XVII-XVIII століттях зміцнюються міжнародні зв’язки, котрі дали можливість вивчити та узагальнити досвід діяльності зарубіжних шкіл. Вагомий внесок в організацію порівняльно-педагогічних досліджень зробили французькі науковці – Марк-Антуан Жульєн Паризький та В. Кузен. Серед провідних компаративістів США можна назвати Джона Гріскома, Олександра Далласа Бейча та Вільяма Гарріса. До вчених-компаративістів Японії можна віднести Івакура Томомі.
Доведено, що організація порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світу була пов’язана з проведенням у другій половині ХІХ століття різноманітних наукових конгресів. Так, у 1853 році відбувся Перший Міжнародний Статистичний Конгрес.
Саме в ХІХ столітті було започатковано важливі агенції, які збирали та поширювали інформацію стосовно стану зарубіжної освіти. Це: Відділ Освіти Об’єднаних Штатів, Музей педагогіки в Парижі, Відділ Спеціальних Досліджень і Звітів у Лондоні.
До провідних чинників, котрі вплинули на організацію порівняльно-педагогічних досліджень у провідних країнах світі, можна віднести: проведення порівняльних спостережень; читання лекцій, що були присвячені школам і освітнім системам Європи; започаткування спеціального терміну «порівняльна педагогіка»; масовий випуск праць із порівняльної педагогіки; активна діяльність різних товариств у галузі освіти; поширення ідей компаративістики в світі; залучення до співпраці кращих фахівців з усього світу; проведення конференцій, семінарів тощо.


Ключові слова


порівняльно-педагогічні дослідження, організація, провідні країни світу, чинники

Повний текст:

PDF

Посилання


American Educational Research Association. (n. d.) – URL: www.aera.net

Brickman, W. (1973). Concept, Research and Application. Norwood.

Brickman, W. (1966). Prehistory of Comparative Education to the End of 18 century. Comparative Education Review.10 (1), pp. 31-35.

Fraser, S. E. & Brickman, W. W. (1968). A History of International and Foresman.

Education in One World. (2013). Perspectives from Different Nations BCES Conference Books, Vol. 11.

Fulbright scholarship. (n. d.) – URL: https:www.britannica.com

George, Z. F. (1963). Bereday. James Russell's Syllabus of the First Academic Course in Comparative Education. Comparative Education Review. Vol. 7, No. 2 (Oct., 1963), pp. 189-196.

Harry Smaller (2014). An Elusive Searchfor Peace: The Rise and Fallof the World Federation of Education Associations (WFEA), 1923-1941.Historical Studiesin Education. Selections from the CHEA Conference.

Kazamias, A. M. (2007). History, Science and Comparative Education: a Study in Methodology. International Review of Education, 8, (3-4), pp. 383-398.

Peter Sandiford (2018). Studies of Educational Systems of Six Modern Nations. London and Toronto: J. M. Dent and Sons.

Pollack E. Isaac Leon Kandel: A Pioneerin Comparative and International Education (1993). PROSPECTS: The Quarterly Review of Comparative Education, International Bureau of Education, 23 (3-4), pp. 775-787, Paris: UNESCO.

Randeraad, N. (2011). The International Statistical Congress (1853-1876): Knowledge Transfers and their Limits. European History Quarterly. Vol. 41, issue: 1, page(s): 50-65.

Rust, V. D. (2009). Reflections of the Development of Comparative Education. International Handbook of Comparative Education. Part One. Editors Robert Cowen and Andreas M. Kazamias. London – New York: Springer Dordrecht Heidelberg, P. 121–138.

Stoker, S. (1933). The Schools and International Understanding, University of North Carolina Press, Chapel Hill, North Carolina.

Wilson, David N. (2003). The Future of Comparative and International Education in a Globalised World. Comparative Education. Continuing Traditions, New Challenges and New Paradigms.

Bidiuk, N. M. (2015). Rozvytok systemy osvity doroslykh u SShA (druha polovyna ХХ – pochatok ХХІ stolittia). [Development of the adult education system in the USA (second half of the 20th - beginning of the 21st century)]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii, № 1 (45). S. 3-10. (in Ukrainian)

Kuznetsova, O. Yu., Shtefan, L. A. & Simonok, V. P. (2021). Pidvyshchennia kvalifikatsii vchyteliv: zarubizhnyi vymir. [Improving the qualifications of teachers: the foreign dimension]. Teoriia ta metodyka navchannia ta vykhovannia. № 50. S.97–111.




DOI: https://doi.org/10.34142/23128046.2022.53.05

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.