МУЗЕЙНО-ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА А. Ф. ЛУНЬОВА (СЕРЕДИНА ХХ СТ.)

Анотація

Постать Афанасія Федоровича Луньова (1919 — 2004) віддзеркалюється в сучасній історіографії як многогранна особистість, але цілісного образу його діяльності у сучасних дослідженнях ще не створено. Актуальність теми пов’язана із завданням простежити взаємозв’язок музейної і педагогічної діяльності вчителя історії, засновника музею художнього профілю у с. Пархомівка на Харківщині. Останнім часом його діяльність більш активно популяризується в сучасній українській науковій та науково-популярній літературі, але колекція музею та його педагогічний досвід варті популяризації також і в зарубіжній історіографії. В літературі біографічного характеру Луньов представлений як педагог, музеєзнавець, мистецтвознавець, пам’яткознавець, бібліофіл, краєзнавець. Всі ці напрями діяльності гармонійно і природно поєднувалися в його життєвих та професійних практиках. Його особистісні захоплення перепліталися із професійними, як наприклад, колекціонування. В професійній діяльності це привело до музейництва. Педагогічні практики спонукали до використання екскурсійно-туристичних форм, що сприяло знайомству з місцевими пам’ятками та пам’ятниками, меморіальними та історичними місцями та ін. Ця діяльність супроводжувалася збиральництвом, під час якого відбувалося спілкування з місцевим населенням, що сприяло виявленню у окремих із них цікавих історичних і художніх речей, які вдавалося отримати, як правило, у подарунок. Під час таких зустрічей Луньов передавав своїм учням досвід спілкування та навики роботи із власниками предметів музейного значення, від їх виявлення до отримання. Постать Афанасія Федоровича Луньова (1919 — 2004) віддзеркалюється в сучасній історіографії як многогранна особистість, але цілісного образу його діяльності у сучасних дослідженнях ще не створено. Актуальність теми пов’язана із завданням простежити взаємозв’язок музейної і педагогічної діяльності вчителя історії, засновника музею художнього профілю у с. Пархомівка на Харківщині. Останнім часом його діяльність більш активно популяризується в сучасній українській науковій та науково-популярній літературі, але колекція музею та його педагогічний досвід варті популяризації також і в зарубіжній історіографії. В літературі біографічного характеру Луньов представлений як педагог, музеєзнавець, мистецтвознавець, пам’яткознавець, бібліофіл, краєзнавець. Всі ці напрями діяльності гармонійно і природно поєднувалися в його життєвих та професійних практиках. Його особистісні захоплення перепліталися із професійними, як наприклад, колекціонування. В професійній діяльності це привело до музейництва. Педагогічні практики спонукали до використання екскурсійно-туристичних форм, що сприяло знайомству з місцевими пам’ятками та пам’ятниками, меморіальними та історичними місцями та ін. Ця діяльність супроводжувалася збиральництвом, під час якого відбувалося спілкування з місцевим населенням, що сприяло виявленню у окремих із них цікавих історичних і художніх речей, які вдавалося отримати, як правило, у подарунок. Під час таких зустрічей Луньов передавав своїм учням досвід спілкування та навики роботи із власниками предметів музейного значення, від їх виявлення до отримання.