ПИТАННЯ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ УЧНІВ ТА СТУДЕНТІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ М. І. ПИРОГОВА

Анотація

Аналізуються педагогічні погляди М. І. Пирогова з питань контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів та студентів. Видатний вчений, громадський діяч та педагог, М. І. Пирогов був одним з реформаторів системи освіти у другій половині ХІХ ст. Критикуючи діючу систему освіти, він виділяв характерний для неї «екзаменаційний напрям» та аналізував питання, пов’язані з екзаменом як формою контролю знань учнів та студентів. Існуюча екзаменаційна форма контролю не відповідала цілям та задачам навчання, як їх розумів педагог. Основною задачею навчання він вважав не тільки передачу знань від викладача студенту, а й виховання людини у широкому сенсі. Тобто для М. І. Пирогова було аксіомою, що будь-яка наука містить виховний елемент. Заняття, які не забезпечують глибоких грунтовних знань, він оцінював як «шкідливі для виховання». Піддаючи критиці «екзаменаційний напрям», він ретельно аналізував усі негативні наслідки цього явища, яке «збуджує учня вчитись для екзамену, а не для науки». Така організація навчального процесу, при якій екзамен у навчанні займає провідне місце, на думку Пирогова, була основною причиною «екзаменаційного напряму». Тому він послідовно боровся за зменшення кількості «всіляких іспитів та вчених ступенів». В першу чергу наполягав на шкідливостівеликої кількості переводних екзаменів. Альтернативою екзаменаційному напрямку він бачив аудиторну роботу, під час якої і проводиться оцінювання студента та його спроможності до навчання. Причому наполягав максимально відходити від бальної системи оцінювання, заміняючи її словесним описом результатів навчання. Педагог послідовно доводив неефективність контролюючої функції екзаменів. Підкреслював, що на екзаменаційний період витрачається надмірно багато часу, який віднімається від навчального процесу. Пропонував та домагався введення конкретних заходів, які б виправляли негативні наслідки цього і сприяли б переносу акценту з «екзаменаційного напряму» у навчанні на регулярну поточну роботу зі студентами. Прямі результати його діяльності з «послаблення екзаменаційного напряму» у навчальному процесі — це, наприклад, зарахування в університети за результатами випускних іспитів у гімназіях, значне скорочення об’єму та часу пере- водних іспитів, зменшення кількості вчених ступенів, а головне — створення передумов для подальших прогресивних змін у сфері освіти.