СТРУКТУРА МОВНОЇ СВІДОМОСТІ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ

Анотація

Представлено структурно-компонентний аналіз мовної свідомості державного службовця. На підставі дослідження наукових праць з лінгвістики, соціології та культурології, лінгвопсихології, а також законо- давчих норм, що регулюють мовленнєву діяльність державних службовців, означено, що мовна свідо- мість державного службовця видається не лише особистісним вибором фахівця, але й нормативною компетентністю, обумовленою Законом України. У змісті мовної свідомості державного службовця виокремлено мовну й комунікативну компетентність та мовну громадянську відповідальність, яка, в свою чергу, поєднує політично-символічну вагу та публічно-етичну відповідальність. На основі деталізації означених змістів визначено компоненти мовної свідомості державного службовця: мовно-професійну компетентність — компетенції у мовних галузях, обумовлені знанням норм української мови, сполучені із нормативним використанням галузево-професійної лексики (термінів професійної сфери), знання та користування державними стандартами мовної політики у галузі державної служби; комунікативну компетентність — здатність реалізовувати професійну комунікацію відповідно до умов, заданих ситуацією (соціальна група комунікантів, мета спілкування), що обумовлюють вибір стилю та контексту спілкування, а також відповідних ефективних засобів комунікації; світоглядно-поведінковий компонент — свідомий власний вибір української мови як мови спілкування в усіх галузях життєдіяльності; відчуття ідентичності з державою у ролі носія її мови; толерантність до недосконалості використання української мови партнерами; мотивація щодо удосконалення власного рівня української мови; популяризація державної мови у публічному просторі.