ЛIРИКА АНАТОЛIЯ ГУЛАКА: ПРО СВОЄРIДНIСТЬ ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЄВОГО МИСЛЕННЯ ПОЕТА

Анотація

Статтю присвячено вияву та аналізу низки лінгвостилістичних й лінгвоестетичних характеристик, що притаманні ліричним текстам поета Анатолія Гулака, котрі, як уявляється, найбільш явно втілюють у собі особливості поетичного мовленнєвого мислення їхнього творця. Цьому аналізу передує короткий розгляд феномена поетичного мовленнєвого мислення – творчої інтелектуальної діяльності художника слова, що активно осмислюється у даний час не тільки філологією, але й суміжними з філологічною наукою галузями (психопоетикою, психологією художньої творчості тощо) у різноманітних аспектах, – а також характеристикою одного з її типів: семно-семемного, що актуалізує здібність слова десемантизуватися та набувати у поетичному контексті додаткові семи, у тому числі й оказіонально-образної властивості. Цей тип поетичного мовленнєвого мислення – за нашими спостереженнями, такий, що найбільш часто втілюється у ліричній творчості А. Гулака, – проілюстровано матеріалом з творів поета (цикл «Веселка над лісом»), узагальнення особливостей якого дозволило встановити й деякі індивідуально-авторські риси творчої манери. Здійснений аналіз свідчить про пріоритетну значущість у ліриці А. Гулака тропів, що відрізняються особливим характером – синкретичних за своєю сутністю: у тропеічних конструкціях ліричних творів поета поєднуються метафора і епітет, метафора і порівняння, порівняння і епітет. Саме функціонування такого роду тропів у значній мірі забезпечує, з нашої точки зору, своєрідність індивідуально-авторського почерку А. Гулака, одночасно додаючи словесній тканині його творів оригінальностi й неповторності. Найбільш цікавими для розгляду вбачаються тропи з компонентом – художнім порівнянням, що зустрічаються у сучасній поезії достатньо рідко. Синкретичні тропи виконують у творах поета ще одну важливу функцію – композиційно-естетичну, у ході реалізації якої не тільки організується у цілісну семантико-естетичну структуру мовний матеріал, що залучений автором, але й суттєво поглиблюється й розширюється підтекстовий шар ліричної структури.