Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Філософія"

Прискорення та употужнення соціокультурної динаміки ХХІ століття, глобалізація та інформаційна революція обумовлюють інноваційний характер розвитку освіти. Подібна установка утвердилась практично як безальтернативна. Однак, осмислення природи та сутності інноваційних процесів в освіті все ще запізнюється. Автор розглядає природу інноваційної діяльності, яка має доволі розгалужену специфіку та багатовимірний характер, що повністю стосується і специфіки освітніх інновацій. В цьому аспекті важливо сьогодні досліджується взаємозв’язок між інноваційними потребами соціуму загалом і тим інноваційним потенціалом, що породжується безпосередньо освітою, навчанням і вихованням. Дослідник зупиняється більш детально на концептуально-теоретичному аналізі природи інноваційної діяльності та специфіки освітніх інновацій. Акцентується увага на сучасній освіті в своїй смисло-ціннісній структурі передбачає наявність певної динаміки розвитку, змін, оновлення та трансформації. Звідси можна стверджувати, що сучасна освіта в принципі має бути інноваційною, тобто кожен її суб’єкт має прагнути до розвитку, вдосконалення себе і оточення, прогресу в індивідуальних, групових чи загальносоціальних характеристиках професійного чи соціокультурного плану. Інноваційні впровадження за своєю сутністю орієнтовані саме на навчально-виховний процес, покращення його якості і результатів. При цьому інновації в системі освіти можуть відноситися і до адміністративної, організаційної, фінансової, інформаційно-технологічної сфери тощо. Результат же буде оцінюватися саме із врахуванням того, наскільки якіснішим, доступнішим і особистісно орієнтованішим стане навчально-виховний процес. На нашу думку, інновацію в освіті можна вважати успішною тільки тоді, коли в ній завдяки поєднанню традиційних та новаторських компонентів досягається значний результат, який полягає в підвищенні якості і результативності навчально-виховного процесу, у його переорієнтації на гуманістичні, особистісно-орієнтовані принципи, в зростанні його доступності для якомога більшого кола суб’єктів навчання.

Ключові поняття: людина, освіта, культура, інновації, прогрес.

Ускорение и мощь социокультурной динамики XXI века, глобализация и информационная революция обусловливают инновационный характер развития образования. Подобная установка утвердилась практически как безальтернативная. Однако, осмысления и сущности инновационных процессов в образовании все еще запаздывает. Автор рассматривает природу инновационной деятельности, имеет довольно разветвленную специфику и многомерный характер, полностью касается и специфики образовательных инноваций. В этом аспекте важно сегодня исследуется взаимосвязь между инновационными потребностями социума в целом и тем инновационным потенциалом, порождается непосредственно образованием, обучением и воспитанием. Исследователь останавливается более подробно на концептуально-теоретическом анализе природы инновационной деятельности и специфики образовательных инноваций. Акцентируется внимание на современном образовании в своей смысло-ценностной структуре предполагает наличие определенной динамики развития, изменений, обновления и трансформации. Отсюда можно утверждать, что современное образование в принципе должно быть инновационной, то есть каждый ее субъект должен стремиться к развитию, совершенствованию себя и окружающих, прогресса в индивидуальных, групповых или общесоциальных характеристиках профессионального или социокультурного плана. Инновационные внедрения по своей сути ориентированы именно на учебно-воспитательный процесс, улучшение его качества и результатов. При этом инновации в системе образования могут относиться и к административной, организационной, финансовой, информационно-технологической сферы. Результат же будет оцениваться именно с учетом того, насколько качественным, доступным и личностно ориентованишим станет учебно-воспитательный процесс. По нашему мнению, инновации в образовании можно считать успешной только тогда, когда в ней благодаря сочетанию традиционных и новаторских компонентов достигается значительный результат, заключающийся в повышении качества и результативности учебно-воспитательного процесса, в его переориентации на гуманистические, личностно-ориентированные принципы, в росте его доступности для как можно большего круга субъектов обучения.

Ключевые понятия: человек, образование, культура, инновации, прогресс.

Accelerating and intensifying the socio-cultural dynamics of the 21st century, globalization and the information revolution determine the innovative nature of the development of education. No alternative as to the installation of the relevant statement.But the comprehension of the nature had the plot of the innovation processes in the world is still legging behind. The author examines the nature of innovation activity, which has a rather diverse peculiarity and multidimensional character, which is fully relevant to the specifics of educational innovations. In this aspect, it is important today to explore the relationship between the innovative needs of society in general and the innovative potential that is generated directly by education, studying and upbringing. The researcher pays a detailed attention at the conceptual and theoretical analysis of the nature of innovation activity and the specifics of educational innovation. The emphasis on modern education in its sense evaluation structure implies the presence of certain dynamics of development, change, renewal and transformation. According to this it can be argued that modern education in principle should be innovative, i.e. each its subject should strive to develop, improve itself and the environment, progress in individual, group or general social characteristics of a professional or socio-cultural plan. Innovative implementations are essentially focused on the educational process, improvement of its quality and results. At the same time, innovations in the education system can be applied to the administrative, organizational, financial, informational and technological sphere, and so on. The result will be evaluated precisely in the light of the fact that the educational process will become more qualitative, accessible and personally oriented. In our opinion, innovation in education can be considered successful only if it achieves a significant result through the combination of traditional and innovative components, which is to increase the quality and effectiveness of the educational and upbringing process, in its reorientation to humanistic, personality-oriented principles, in increasing its accessibility for as many subjects as possible.

Key notions: person, education, culture, innovation, progress.

Жуган І.О. Тенденції розвитку інноваційної діяльності сучасного вищого навчального закладу / І.О. Жуган // Наукові праці МАУП. Економічні науки. Психологічні науки. – К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2013. Випуск 2 (37). – С. 49 – 53.

Гордієнко С.Г. Інноваційна діяльність: проблеми, сутність, змістовні складові та напрями удосконалення / С.Г. Гордієнко // Часопис Академії адвокатури України. – Том 7. – 2014. – № 2 (23). – С. 15 – 32.

Дука А.П. Сутнісні ознаки та природа інноваційного розвитку національної економіки / А.П. Дука // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науковий збірник. – 2013. – № 2 (66). – С. 37 – 43.

Гордієнко С.Г. Інноваційна діяльність: проблеми, сутність, змістовні складові та напрями удосконалення / С.Г. Гордієнко // Часопис Академії адвокатури України. – Том 7. – 2014. – № 2 (23). – С. 15 – 32.

Чудакова В. Психологічна готовність до інноваційної діяльності як чинник формування конкурентоздатності особистості в умовах швидкозмінного середовища / Віра Чудакова // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць. – К.: Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2014. – Випуск 1 (12). – С. 167 – 178.

Панков А.В. Особливості ведення інноваційної діяльності в умовах впровадження парадигми відкритих інновацій / Андрій Панков // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – № 9. – С. 113 – 118.

Куліненко Л.Б. Інноваційне оновлення освіти / Лілія Куліненко // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2013. – Випуск 28. – Том 1. – С. 373 – 379.

Чумак О.В. Інноваційні зміни в освіті на сучасному етапі розвитку / О. В. Чумак // Ноосфера і цивілізація. – 2010. – Випуск 8-9. – С. 208 – 214.

Шульга Н. Освітні інновації як чинник науково-технічного та економічного розвитку / Наталія Шульга // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. – Одеса: Видавництво ОРІДУ НАДУ, 2013. – Випуск 1 (53). – С. 156 – 159.

Vincent-Lancrin S. Measuring Innovation in Education: A New Perspective / Stephan Vincent-Lancrin, Kiira Karkkainen, Sebastian Pfotenhauer, Adele Atkinson, Gwenael Jacotin, Michele Rimini. – Paris: OECD, 2014. – 332 p.

Leicester G. Transformative Innovation in Education: a playbook for pragmatic visionaries / Graham Leicester, Keir Bloomer, Denis Stewart. – Edinburgh: Triarchy Press Limited, 2009. – 51 p.

Інновації у вищій освіті: глосарій термінів і понять / Укладачі: І.В. Артьомов, А.В. Шершун, С.В. П’ясецька-Устич. – Ужгород: ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2015. – 160 с.

Ратовська С.В. Теоретичні засади впровадження освітніх інновацій у вищих педагогічних навчальних закладах / Світлана Ратовська // Проблеми сучасної педагогічної освіти. – Ялта: РВУЗ КГУ, 2013. – Випуск 38, частина ІІ. – С. 235 – 246.