КОНЦЕПТ ДАОСЬКОЇ АНТРОПОМІСТИКИ НА ПЕРЕТИНІ СХІДНОЇ ТА ЗАХІДНОЇ ФІЛОСОФІЇ

Анотація

У статті розглянуто духовні практики даосизму як втілення у повсякденному житті цього стародавньокитайського світо і людино розуміння. Встановлено, що духовний шлях в даосизмі має основну кінцеву мету – досягнення вічної, незнищенної особистості через медитативне преображення і зведення нижчих психічних сил до їх вищих станів. Для досягнення цього, даос здійснює спеціальні практики, які включають в себе поряд з заняттями технікою медитативного споглядання і різні гімнастичні, дихальні і тому подібні вправи, а також (на значному відрізку своєї історії) - лабораторну («зовнішню») алхімію. Серед духовних практик даосизму головною є медитація, яка має мало спільного з тими чи іншими зовнішніми прийомами.

Ключові слова: трансгресія, антропомістика, даосизм, містичний досвід, герменевтика.

В статье рассмотрены духовные практики даосизма как воплощение в повседневной жизни этого древнекитайского мира и человекопонимания. Установлено, что духовный путь в даосизме имеет основную конечную цель - достижение вечной, неистребимой личности через медитативное преображения и сведения нижних психических сил в их высшие состояния. Для достижения этого, даос придерживается специальных практик, которые включают в себя наряду с занятиями техникой медитативного созерцания и различные гимнастические, дыхательные и тому подобные упражнения, а также (на значительном отрезке своей истории) – лабораторную («внешнюю») алхимию. Среди духовных практик даосизма главным является медитация, которая имеет мало общего с теми или иными внешними приемами.

Ключевые слова: трансгрессия, антропомистика, даосизм, мистический опыт, герменевтика.

The article deals with the spiritual practices of Taoism. Taoism as a philosophical-religious trend has a significant impact on the modern culture of the countries of East Asia, whose historical heritage is genetically associated with Chinese tradition. Even in our country there was a huge set of clubs, special schools for the study of Eastern philosophy, spiritual culture, which have no influence whatsoever on the formation of our mentality. Our country is at the intersection of the borders between the western and the eastern world and therefore syncretically synthesizes all the spiritual heritage of different cultures and spiritual practices. Therefore, the study of Taoist spiritual anthropomism by means of poststructuralist and postmodernist analysis is quite relevant. The purpose of the article is to study the doctrine of human self-improvement in Taoism, to determine the place and significance of this doctrine in it. For this goal the authors proceed from the historical and philosophical analysis of the concept of spiritual transgression in Taoist anthropomysticism and use the analytical and historiophilosophical methods. In the article it is established that the spiritual path in Taoism has the ultimate ultimate goal – the attainment of eternal, indestructible personality through meditative transformation and the erection of lower mental forces to their higher states. To achieve this, the Taoist practices special practices that include, in addition to the techniques of meditative contemplation, and various gymnastic, respiratory and similar exercises, as well as (on a significant part of their history) – laboratory (“external”) alchemy. Among the spiritual practices of Taoism the main thing is meditation, which has little in common with those or other external methods. Owing to the meditation there is a return to the original nature of man, which is a prerequisite for establishing and maintaining physical, psychological and social order in the world.

Keywords: transgression, anthropomyticism, Taoism, mystical experience, hermeneutics.