Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Філософія"

Концепція розщеплення свідомості у психоаналізі відіграє подвійну роль щодо становлення розуміння ситуації множинної соціальної ідентичності. По-перше, розщеплення свідомості можна подолати лише завдяки свідомому зверненню до теми Іншого, тобто до комунікативної проблематики. Ця проблематика значною мірою може бути прояснена для суб’єкта завдяки аналізу структур мови як таких, що визначають можливості комунікації. Тут з’ясовується принципова розщепленість суб’єкта, яка дає розуміння механізму функціонування множинної соціальної ідентичності. По-друге, звернення до теоретичних можливостей психоаналізу доводить неможливість задовільного соціального пізнання самого феномену множинної соціальної ідентичності в рамках психоаналізу, оскільки психоаналіз не виходить за рамки парадигми суб’єкта, а отже не може бути повною мірою переосмисленим на комунікативних засадах. Водночас, концепція Жака Лакана, розглядаючи взаємодію з іншим у термінах фантазму здійснення бажання, вказує на певні межі самої комунікативної парадигми, яка ніколи не здатна повною мірою подолати розщеплення суб’єктивності, але швидше заохочує і продукує її. У цьому аспекті соціальна комунікація виступає як одна з головних причин появи, відтворення і розвитку множинної соціальної ідентичності. Чим складніші і більш варіативні засоби соціальної комунікації, тим більшою є потреба у множинній соціальній ідентичності.

Ключові слова: розщеплення свідомості, розщеплення суб’єкта, множинна соціальна ідентичність, психоаналіз, соціальне пізнання.

Концепция расщепления сознания в психоанализе играет двойную роль для становления понимания ситуации множественной социальной идентичности. Во-первых, расщепление сознания можно преодолеть только благодаря сознательному обращению к теме Другого, то есть к коммуникативной проблематике. Эта проблематика в значительной мере может быть прояснена для субъекта благодаря анализу структур языка как определяющих возможности коммуникации. Здесь выясняется принципиальная расщепленность субъекта, которая дает понимание механизма функционирования множественной социальной идентичности. Во-вторых, обращение к теоретическим возможностям психоанализа доказывает невозможность удовлетворительного социального познания самого феномена множественной социальной идентичности в рамках психоанализа, поскольку психоанализ не выходит за рамки парадигмы субъекта, а следовательно, не может быть в полной мере переосмысленным на коммуникативных началах. В то же время, концепция Жака Лакана, рассматривая взаимодействие с Другим в терминах фантазма осуществления желания, указывает на определенные пределы самой коммуникативной парадигмы, которая никогда не способна в полной мере преодолеть расщепление субъекта, но скорее поощряет и производит ее. В этом аспекте социальная коммуникация выступает как одна из главных причин появления, воспроизводства и развития множественной социальной идентичности. Чем сложнее и вариативнее средства социальной коммуникации, тем больше потребность в множественной социальной идентичности.

Ключевые слова: расщепление сознания, расщепление субъекта, множественная социальная идентичность, психоанализ, социальное познание.

The concept of the split of consciousness in psychoanalysis plays a double role in the formation of an understanding of the situation of multiple social identities. First, the split of consciousness can be overcome only through a conscious approach to the theme of the Other, that is, to a communicative perspective. This problem can be largely explained to the subject by analyzing the structures of the language as those that determine the possibilities of communication. Here it turns out the principle splitting of the subject, which gives an understanding of the mechanism of the functioning of multiple social identities. Secondly, the appeal to the theoretical possibilities of psychoanalysis proves the impossibility of satisfactory social knowledge of the phenomenon of multiple social identity within the framework of psychoanalysis, since psychoanalysis does not go beyond the paradigm of the subject, and therefore can not be fully reinterpreted on communicative principles. At the same time, the concept of Jacques Lacan, considering interaction with another in terms of fantasy of desire, points to certain limits of the most communicative paradigm, which is never able to fully overcome the split of subject, but rather encourages and produces it. In this aspect, social communication acts as one of the main causes of the emergence, reproduction and development of multiple social identities. The more complex and more varied means of social communication are, the greater the need for multiple social identities is. One of the most important achievements of Sigmund Freud's theory from the point of view of philosophy is the discovery of the phenomenon of the structure of consciousness, or rather the assertion of the thesis on the fundamental structuring of consciousness. Subsequently, in the psychoanalysis, this thesis gradually transforms into a position on the splitting of human subjectivity into a normal, rather than a pathological phenomenon – primarily in the works of Jacques Lacan. For social cognition, this has had multiple consequences – both in relation to its subject, methods, and with regard to the goals and means of achieving them. In particular, thanks to the concept of splitting subjectivity it became possible to better understand how a plural social identity functions at the level of consciousness. The concept of the split of consciousness in psychoanalysis plays a double role in the formation of an understanding of the situation of multiple social identities. First, the split of consciousness can be overcome only through a conscious approach to the theme of the Other, that is, to a communicative perspective. This problem can be largely explained to the subject by analyzing the structures of the language as those that determine the possibilities of communication. Here it turns out the principle splitting of the subject, which gives an understanding of the mechanism of the functioning of multiple social identities. Secondly, the appeal to the theoretical possibilities of psychoanalysis proves the impossibility of satisfactory social knowledge of the phenomenon of multiple social identity within the framework of psychoanalysis, since psychoanalysis does not go beyond the paradigm of the subject, and therefore can not be fully reinterpreted on communicative principles. At the same time, the concept of Lacan, considering interaction with another in terms of fantasy of desire, points to certain limits of the most communicative paradigm, which is never able to fully overcome the split of subject, but rather encourages and produces it. In this aspect, social communication acts as one of the main causes of the emergence, reproduction and development of multiple social identities. The more complex and more varied means of social communication are, the greater the need for multiple social identities is. The most obvious question of interaction with others in psychoanalysis appears in the aspect of the relationship between the psychoanalyst and his patient: the psychoanalyst pushes the patient to analyze his relationship with others to restore (albeit temporarily) the lost integrity of his consciousness, but the greatest communicative achievement of this therapy is not the establishment of patient communication with third parties, and establishing his agreement with the psychoanalyst himself. If in Lacan's earlier writings it is still possible to find a research approach oriented on the theme of recognition, further Lacan is looking for a structuralist explanation for the success of social communication, that is, it is ensured not by the coincidence of the wishes of the communicants, but by the presence of an anonymous semantic structure presented in the language that enables mutual recognition. At the same time, the language appears as a wall that separates people from one another. Lacan reduces the recognition to its symbolic manifestations in the language, and considers language as a characteristic that enables to reveal the split of the individual in opposition to the unity of thinking, and not the unity of the language community, Lacan does not go beyond the subject in the sphere of the intersubjectivity, but shows the need to overcome the desire as fundamentally impossible as imagination. After all, the achievement of one desire does not bring pleasure, but only produces a new desire, therefore, the subject wanted not something specific, namely desire. Therefore, all the focus on the other manifests itself in Lacan, eventually focusing on itself, the view becomes mirror. And interaction with the Other acquires a symbolic significance.

Key words: split of consciousness, split of subject, multiple social identity, psychoanalysis, social cognition.

Бідюк О.В. (2009) Психоаналіз у системі комунікативних технологій сучасності. Наукові записки. Серія “Культура і соціальні комунікації”. / за заг. ред. канд. філос. наук, доц. Л.В. Квасюк. Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, Вип. 1, с. 13-20.

Гартман, Э. (1873) Сущность мирового процесса, или Философия бессознательного: в 3 вып. / [Соч.] д-ра философии Эдуарда фон Гартмана; по 2 нем. изд. М.: тип. Грачева и К°, 1873-1875. Вып. 1.1873, 322 с.

Ильин И. П. (1998) Постмодернизм. От истоков до конца столетия. Эволюция научного мифа. М. : Интрада, 255 с.

Кант І. (2000) Критика чистого розуму / Пер. з нім. та приміт. І. Бурковського. К.: Юніверс, 504 с.

Кислюк К.В., Суковата В. А., Алфьорова З. І., Титар О. В., Ковальова Г. П. (2016) Сучасна культурологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за заг. ред. К. В. Кислюка. К. : Кондор-Видавництво, 2016, 342 с.

Лакан, Ж. (1998) Работы Фрейда по технике психоанализа (Семинары, Книга I (1953/54)). – М.: Издательство “Гнозис”, Издательство “Логос”, 432 с.

Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. (1996) Словарь по психоанализу / пер. с франц. Н.С. Автономовой. М.: Высшая школа, 623 с.

Лейбниц Г.В. (1982) Монадология /пер. с нем. Лейбниц Г.В. Сочинения: В 4 т. Т. 1. М.: Мысль, С. 413-429.

Мазин, В.А. (2004) Введение в Лакана. М.: Фонд научных исследований «Прагматика культуры», 67 с.

Ницше Ф. (2012) Рождение трагедии из духа музыки /пер. с нем. Ницше Ф. Полн. собр. соч. в 13-ти т. Т. 1/1. М.: Культурная революция, с. 7-143.

Фрейд З. (1999) Влечения и их судьба /пер. с нем. М.В.Вульфа. Фрейд З. Влечения и их судьба. М.: ЗАО ЭКСМО-Пресс, с. 115-150.

Фрейд З. (1998) Положение о двух принципах психической деятельности /пер. с нем. Фрейд З. Основные психологические теории в психоанализе. Очерк истории психоанализа: Сборник. СПб.: Алетейя, с. 98-107.

Фуко М. (1997) История безумия в классическую эпоху /пер. с фр. И.Стаф. СПб.: Университетская книга, 576 с.

Шеллинг Ф. (1989) Философские исследования о сущности человеческой свободы.1809. Шеллинг Ф. В. И. Сочинения в 2 т. Т. 2. М.: Мысль, с. 86-158.

Шопенгауэр А. (1999) Мир как воля и представление / Пер. с нем. Мн.: ООО "Попурри", 1999, 832 с.

Юнг К. Г. (1998) Психологические типы /пер.с нем. С.Лорие, Под общ.ред. В.Зеленского. Минск: ООО «Попурри», 1998, 656 с.

Barthes R. (1972) To wright? An intrasitive verb? The structuralists. / Ed. by DeGeorge P., DeGeorge F. Garden City, pp. 115-167.

Boychenko M. (2017) Social problems creation and solving in a knowledge society. Research Result. Sociology and Management. Т.3, Vol.1, 2017. pp. 58-63.

Goodwin, Guy M. (2012). "Bipolar disorder". Medicine. 40 (11): 596-598. doi:10.1016/j.mpmed.2012.08.011

Heath S. (1976) Anatomy. Screen. L., Vol. 17, No 4. P. 49-56.

Lacan J. (1966) Ecrits. Paris, Seuil, 924 p.

MacCabe С. (1985) Theoretical essays. Manchester. VIII. 161 р.

REFERENCES

Bidiuk O.V. (2009) Psykhoanaliz u systemi komunikatyvnykh tekhnolohii suchasnosti. Naukovi zapysky. Seriia “Kultura i sotsialni komunikatsii”. / za zah. red. kand. filos. nauk, dots. L.V. Kvasiuk. Ostroh: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”, Vyp. 1, s. 13-20.

Hartman, Э. (1873) Sushchnost myrovoho protsessa, yly Fylosofyia bessoznatelnoho: v 3 vыp. / [Soch.] d-ra fylosofyy Эduarda fon Hartmana; po 2 nem. yzd. M.: typ. Hracheva y K°, 1873-1875. Vыp. 1.1873, 322 s.

Ylyn Y. P. (1998) Postmodernyzm. Ot ystokov do kontsa stoletyia. Эvoliutsyia nauchnoho myfa. M. : Yntrada, 255 s.

Kant I. (2000) Krytyka chystoho rozumu / Per. z nim. ta prymit. I. Burkovskoho. K.: Yunivers, 504 s.

Kysliuk K.V., Sukovata V. A., Alforova Z. I., Tytar O. V., Kovalova H. P. (2016) Suchasna kulturolohiia: navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakl. / za zah. red. K. V. Kysliuka. K. : Kondor-Vydavnytstvo, 2016, 342 s.

Lakan, Zh. (1998) Rabotы Freida po tekhnyke psykhoanalyza (Semynarы, Knyha I (1953/54)). – M.: Yzdatelstvo “Hnozys”, Yzdatelstvo “Lohos”, 432 s.

Laplansh Zh., Pontalys Zh.-B. (1996) Slovar po psykhoanalyzu / per. s frants. N.S. Avtonomovoi. M.: Vыsshaia shkola, 623 s.

Leibnyts H.V. (1982) Monadolohyia /per. s nem. Leibnyts H.V. Sochynenyia: V 4 t. T. 1. M.: Mыsl, S. 413-429.

Mazyn, V.A. (2004) Vvedenye v Lakana. M.: Fond nauchnыkh yssledovanyi «Prahmatyka kulturы», 67 s.

Nytsshe F. (2012) Rozhdenye trahedyy yz dukha muzыky /per. s nem. Nytsshe F. Poln. sobr. soch. v 13-ty t. T. 1/1. M.: Kulturnaia revoliutsyia, s. 7-143.

Freid Z. (1999) Vlechenyia y ykh sudba /per. s nem. M.V.Vulfa. Freid Z. Vlechenyia y ykh sudba. M.: ZAO ЭKSMO-Press, s. 115-150.

Freid Z. (1998) Polozhenye o dvukh pryntsypakh psykhycheskoi deiatelnosty /per. s nem. Freid Z. Osnovnыe psykholohycheskye teoryy v psykhoanalyze. Ocherk ystoryy psykhoanalyza: Sbornyk. SPb.: Aleteiia, s. 98-107.

Fuko M. (1997) Ystoryia bezumyia v klassycheskuiu эpokhu /per. s fr. Y.Staf. SPb.: Unyversytetskaia knyha, 576 s.

Shellynh F. (1989) Fylosofskye yssledovanyia o sushchnosty chelovecheskoi svobodы.1809. Shellynh F. V. Y. Sochynenyia v 2 t. T. 2. M.: Mыsl, s. 86-158.

Shopenhauэr A. (1999) Myr kak volia y predstavlenye / Per. s nem. Mn.: OOO "Popurry", 1999, 832 s.

Yunh K. H. (1998) Psykholohycheskye typы /per.s nem. S.Lorye, Pod obshch.red. V.Zelenskoho. Mynsk: OOO «Popurry», 1998, 656 s.

Barthes R. (1972) To wright? An intrasitive verb? The structuralists. / Ed. by DeGeorge P., DeGeorge F. Garden City, pp. 115-167.

Boychenko M. (2017) Social problems creation and solving in a knowledge society. Research Result. Sociology and Management. T.3, Vol.1, 2017. pp. 58-63.

Goodwin, Guy M. (2012). "Bipolar disorder". Medicine. 40 (11): 596-598. doi:10.1016/j.mpmed.2012.08.011

Heath S. (1976) Anatomy. Screen. L., Vol. 17, No 4. P. 49-56.

Lacan J. (1966) Ecrits. Paris, Seuil, 924 p.

MacCabe S. (1985) Theoretical essays. Manchester. VIII. 161 r.