ПОСТНЕКЛАСИЧНА РАЦІОНАЛЬНІСТЬ: ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНИЙ ДИСКУРС В НАУЦІ І ОСВІТІ
Анотація
Фундаментальною відповіддю на виклик епохи криз та переходу до нового способу цивілізаційного розвитку може бути формування нового типу раціональності. Відповідно в рамках сучасної науки відбувається становлення постнекласичної раціональності як раціональності трансдисциплінарного дискурсу з обов’язковим „гуманітарним ефектом”. Останньому притаманні, насамперед, такі феномені як людиномірність і трансгуманітарність, відмова від антропоцентризму і активізму модерного типу. Його підґрунтям є методологічна переорієнтація на парадигму складності, самоорганізації і „онтологічного розмикання”.
Ключові слова: постнекласична раціональність, трансдисциплінарність, людиномірність, трансгуманітарність, самоорганізація, складність.
Фундаментальным ответом на вызов епохи кризисов и перехода к новому способу цивилизационного развития может быть формирование нового типа рациональности. Соответственно в рамках современной науки развивается постнеклассическая рациональность как рациональность трансдисциплинарного дискурса с обязательным „гуманитарным эфектом”. Для последнего характерны, прежде всего, такие феномены как человекомерность и трансгуманитарность, отказ от парадигмы антропоцентризма и активизма модерного типа. В его основе лежит методологическая переориентация на парадигму сложности, самоорганизации и „онтологического размыкания”.
Ключевые слова: постнеклассическая рациональность, трансдисциплинарность, человекомерность, трансгуманитарность, самоорганизация, сложность.
The formation of the new type of rationality is a fundamental response to the demands of times of crises and transition to a new way of civilization development. Post-non-classical rationality is becoming as the rationality of a transdisciplinary discourse with the obligatory humanitarian impact in the framework of present science. The latter is characterized by such phenomena as the “human dimensionality” and the transhumanitarity, the rejection of the paradigm of anthropocentrism and the activism of the modern type. It is based on the methodological reorientation to the paradigm of complexity, self-organization and “ontological opening”.
Keywords: post-non-classical rationality, transdisciplinarity, human dimensionality, transhumanitarity, self-organization, complexityПовний текст:
PDFПосилання
Горбунова Л. в співавт. Трансгуманітарність як чинник розвитку сучасної науки і освіти // Людмила Горбунова, Наталія Зглінська.../ Філософія освіти: наук. часопис.- 2011.- № 1-2 (10) / Ін-т вищої освіти НАПН України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, Укр. академія політ.наук. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. – С. 97-141.
Стѐпин В.С. Теоретическое знание. – М.: «Прогресс - Традиция», 2000. – 744 с.
Горбунова Л. Складне мислення як відповідь на виклик епохи // Людмила Горбунова / Філософія освіти: наук. часопис.- 2007.- № 1 (6) / Ін-т вищої освіти НАПН України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, Укр. академія політ.наук. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – С. 40-55.
Морен Э. Метод. Природа Природы. – М.: Прогресс – Традиция, 2005. – 464 с.
Аршинов В.И., Буданов В.Г. Роль синергетики в формировании новой картины мира /Вызов познанию: Стратегии развития науки в современном мире / [отв. ред. Н.К.Удумян]. – М.: Наука, 2004. – 475 с.
Lovelock J.E. Geophysiology: A new look at Earth science. In: R.E.Dickinson (ed), The Geophysiology of Amazonia. Vegetation and climate interactions.-J.Wiley & Sons, Inc.,1987, pp. 11-23.
Lovelock J.E. The Gaia Hypothesis. In: P.Bunyard (ed.), Gaia in Action.-Cromwell Press, Wilts,1996, pp.167-184.
Maturana H.R., Varela F.J. The tree of knowledge: the biological roots of human understanding.-London, 1987.
Varela F.J.,H.R.Maturana and R.Urbe. Autopoiesis: The organization of living systems, its’ characterization and model.-Byosystems, 1974, 5: 187-196.
Казанский А.Б. Феномен Геи Джеймса Лавлока [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.evol.nw.ru/labs/lab38/kasansky/fenomen.htm
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.