ДАЛЬНИЙ СОБЕСЕДНИК ПОЭЗИРУЮЩЕГО КАК ВОЗМОЖНОСТЬ ЭКЗИСТИРОВАНИЯ ЧИТАТЕЛЯ

Анотація

У статті робиться спроба розглянути концепт Мандельштама «провіденціальний співрозмовник» із застосуванням термінологічного інструментарію, розробленого Гайдеґґером в трактаті «Буття та час». Роблячи припущення, що дальній співрозмовник – це специфічний спосіб буття поета з читачем (Mitsein), автор виявляє суперечливість в уявленнях Мандельштама про поезію, та розглядає досліджуваний концепт в роботах дослідників  творчості  Мандельштама,  виділяючи  два  напрямки:  діалогічне (співрозмовник поета - реципієнт) і анти-діалогічне (співрозмовник – розумовий конструкт), і протиставляючи їм ідею, що дальній співрозмовник – це можливість екзістування читача, що є структурним моментом поетичного розуміння.

Ключові слова: дальній співрозмовник, провіденціальний співрозмовник, Mitsein, поетичне розуміння, екзістірованія читача.

In the article author attempts to consider Mandelstam’s concept of “a providential interlocutor” using terminological tools developed by M. Heidegger in “Being and Time”, as well as the concept of “poetical act”, which is author’s original development. The assumption is made that the distant interlocutor is a specific way of being of the poet with the reader (Mitsein). The author reveals the inconsistency in Mandelstam’s ideas about poetry, and therefore considers the concept under study in the works of Mandelstam’s researchers, highlighting two directions: dialogical (the poet’s interlocutor is a recipient) and anti-dialogical (the interlocutor is a mental construct), and contrasting them with the idea that the distant interlocutor is the possibility of existential reader, appearing at the moment of poetical understanding.
A poetical act is an event of understanding, that consists of the understanding of the poet and the understanding of the reader. The main question of the article is “what the poet’s being with the reader is?” (Mitsein), how these two existences are connected. The relevance of the problem is determined, on the one hand, by the question of the poetical act as an event of understanding (Heidegger's Ereignis), that is, by the need to develop the terminological apparatus of “Being and Time”, where the question of speech is disclosed in the field of fundamental ontology, since it is not finished. Analyzing recent studies, it should be said that the question of poetry as an event of understanding (Ereignis) is not developed in domestic publications either. Heidegger’s follower Friedrich-Wilhelm von Herrmann devoted his book “Fundamental ontology of language” to the existential of speech (Rede). On the other hand, relevance is determined by the interest in the active role of the reader after the performative turn in the literature. Here, it is worth noting the work of Pavel Arsenyev, who, following the field of media theory, develops the concept of pragmatic poetics as poetic that is carried out in the process of reading or hearing by the reader (Arsenev, “State”, 2018), (Arsenev, “Russian Poet” 2018).

Keywords: distant interlocutor, providential interlocutor, Mitsein, poetic understanding, existential reader.