КОНЦЕПТИ «БІОПОЛІТИКА» ТА «НЕКРОПОЛІТИКА»: МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ ЩОДО СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація

В статті здійснено спробу розширити інтерпретаційні рамки концепту «біополітика» та обґрунтувати методологічні перспективи концепту «некрополітика» щодо аналізу соціально-політичної реальності в умовах становлення нового світового поряду Біополітика (М. Фуко) досліджується у вимірі «управління тілом людини», «влади над тілесним життям людини», в масштабі держави – «тілом суспільства». Некрополітика розглядається як радикальна форма біополітики, в основу якої покладено процеси редукції та екстракції людини, мова йде про безпрецедентний контроль політичної влади над самістю і тілом людини, аж до загрози або безпосередньої смерті, тобто перетворення людини на політичну біомасу, що слугує одержимим владою політикам. Характерна ознака некрополітики (Акілле Мбембе та Джорджо Аґамбен) – нормалізація смерті, влада окреслює «зони смерті» (міські нетрі, резервації, табори тощо), до яких як правило потрапляють ті кого зазвичай маркують як «живі мерці», ті кого ігнорують, пригноблюють, експлуатують та врешті, – знищують. В статті підкреслено, що некрополітичність тоталітарних режимів, зокрема таких як в сучасній РФ, – це політична патологія, яка спираючись на квазіідеологію ренормалізує суспільну свідомість, пропагує патерн смерті та легітимізує і виправдовує право влади на політичне насилля.

Ключові слова: біополітика, некрополітика, легітимація політичного насилля, політичний патерн смерті, нормалізація смерті, біополітична істота, політична біомаса, політичний екстративізм, політична патологія.