Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки

В статті здійснено спробу визначити ключові суспільно-політичні детермінанти, які перешкоджають інтеграції екологічного питання в політичний простір сучасної України: 1) низький рівень політичної компетентності лідерів «екопартій», внутріпартійна боротьба, нездатність до політичних альянсів і компромісів з крупними політичними гравцями та відверті спекуляції на екологічній тематиці, – все це призвело до того, що партії «зелених» були дискредитовані в очах українських виборців; 2) декларативно-формалізоване ставлення політиків до екологічної проблематики, здебільшого у передвиборчих програмах українських політичних партій екологічні аспекти відображено популістично, формально та декларативно, а екологічне законодавство та механізми його реалізації є недосконалими і на практиці не вирішують екологічних проблем; 3) екологічний патерналізм українців, попри визнання пріоритетності екологічного питання та усвідомлення особистої відповідальності за екологічне майбутнє, українцям притаманний патерналістський підхід – прагнення перекладати відповідальності за вирішення екологічні проблеми на владу, індекси довіри до якої критично низькі; 4) «рутинізація державної кризи», трансформаційні процеси українського демократичного державотворення, що супроводжуються системними кризами в політичній, економічній та соціальній сферах–призвели до того, що екологічне питання було витіснене на периферію політичного життя. Констатовано, влада повинна дивитися на всі інші сфери життя крізь призму екологічної політики, а відповідальність за екологічне майбутнє України є двостороннім обов’язком – політиків і виборців, зволікання ж з вирішенням екологічних проблем неминуче призведе до масштабної «екологічної кризи».

Ключові слова: екологічний рух, екологічні проблеми, екологічна криза, екологічна політика, екопартії та партії «зелених», виборчий процес, екологічна компетентність, екологічний патерналізм.

В статье осуществляется попытка определить ключевые общественно-политические детерминанты, которые препятствуют интеграции экологического вопроса в политическое пространство современной Украины: 1) низкий уровень политической компетентности лидеров «экопартий», внутрипартийная борьба, неспособность к политическим альянсам и компромиссам с крупными политическими игроками, а так же откровенные спекуляции на экологической тематике – дискредитировали партии «зеленых» в глазах украинских избирателей; 2) декларативно- формализованное отношение политиков к экологической проблематике, преимущественно в предвыборных программах украинских политических партий экологические аспекты представлены популистично, формально и декларативно, а экологическое законодательство и механизмы его реализации являются не совершенными и на практики не решают экологических проблем; 3) экологический патернализм украинцев, несмотря на признание приоритетности экологического вопроса и осознание личной ответственности за экологическое будущее, украинцам свойственен патерналистский подход, стремление переложить ответственность за решение экологических проблем на власть, индексы доверия которой критично низкие; 4) «рутинизация государственного кризиса», трансформационные процессы украинского демократического построения государства, которые сопровождались системными кризисами в политике, экономике и социальной сферах – привели к тому, что экологический вопрос был вытеснен на периферию политической жизни. Констатировано, что власть должна рассматривать все сферы общественной жизни через призму экологической политики, а ответственность за экологическое будущее Украины является двусторонней обязанностью политиков и избирателей, промедление с решением экологических проблем неизбежно приведёт к масштабному «экологическому кризису».

Ключевые слова: экологическое движение, экологические проблемы, экологический кризис, экологическая политика, экопартии и партии «зеленых», избирательный процесс, экологическая компетентность, экологический патернализм.

The article attempts to identify the key socio-political determinants which prevent the integration of the environmental issue into the political space of modern Ukraine. They are: 1) low level of political competence of «eco-parties» leaders, internal party struggle, inability to create political alliance sand compromises with major political players and speculating on environmental issues. All these reasons led to the Green Party being discredited in the opinion of Ukrainian voters; 2) declarative-formalized attitude of politicians to environmental issues, mostly in the election programs of Ukrainian political parties, environmental aspects are formally mentioned, in populist and declarative ways, and environmental legislation and mechanisms for its implementation are imperfect and in reality do not solve environmental problems; 3) environmental paternalism of Ukrainians, despite the recognition of the priority of the environmental issue and the awareness of personal responsibility for the ecological future, the Ukrainian shave a paternalistic attitude and desire to redirect the responsibility for solving environmental problems to Power, whose confidence index is critically low; 4) the «routinization of the state crisis», the transformative processes of the Ukrainian democratic state formation, with systemic crises in the political, economic and social fields led to the ecological issue being pushed from the centre of political life. The article emphasizes that responsibility for Ukraine's environmental future is a two-sided responsibility, both of politicians and voters, and the delay of environmental problems resolution will inevitably lead to a large-scale «environmental crisis».

To sum up, «The world is changing, and environment protection, climate change prevention, a sustainable economy must become the lens through which the authorities must look at all other sides of life» (Minister of Ecology and Natural Resources of Ukraine O. Semerak, 2018), we hope this will become a political imperative for Ukraine's environmental policy and, therefore, a guarantee for Ukraine’s environmental future.

Key words: environmental movement, environmental problems, environmental crisis, environmental policy, eco-parties and green parties, electoral process, environmental competence, environmental paternalism.

Бортник, Р., 2019. Не зазеленеет: Как политики будут использовать тему экологии для победы на парламентских выборах. [online] Доступно: https://112.ua/obshchestvo/ne-zazeleneet-kak-politiki-budut-ispolzovat-temu-ekologii-dlya-pobedy-v-parlamentskih-vyborah-492207.html [Дата звернення 21 Травень 2019].

Верховна Рада України, 2019. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» від 28 лютого 2019 №2697-ІІІ, 2019. [online] Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19 [Дата звернення 17 Квітень 2019].

Горин, О., 2012. Нова кліматична ера: глобальне потепління може мати для України як негативні, так і позитивні наслідки. [online] Доступно: https://tyzhden.ua/Society/55859 [Дата звернення 09 Квітунь 2019]

Громадська Синергія, 2018. 93% українців вважають охорону довкілля важливим питанням. [online] Доступно: https://www.civic-synergy.org.ua/news/93-ukrayintsiv-vvazhayut-ohoronu-dovkillya-vazhlyvym-pytannyam-sotsopytuvannya/ [Дата звернення 27 Червень 2019].

Європейський Союз та Міжнародний фонд «Відродження», 2018. Охорона довкілля та громадяни України. Дослідження практик, цінностей та суджень 2018. [online] Доступно: https://www.rac.org.ua/uploads/content/481/files/envportraitpollreport2018.pdf [Дата звернення 22 Червень 2019].

Коаліція неурядових громадських організацій, 2019. Порядок денний екологічної безпеки для політичних партій на парламентських виборах 2019 року. [online] Доступно: https://ecoagenda2019.org.ua/ [Дата звернення 22 Липень 2019].

Люленко, С., 2017. Громадські природоохоронні організації та напрями їх екологічної діяльності. Молодь і ринок, 3(146), с. 62–66.

Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля», 2012. Екологічна складова передвиборних програм політичних партій та кандидатів у депутати на виборах до Верховної Ради України у 2012 році. [online] Доступно: https://www.rac.org.ua/uploads/content/130/fil es/environmentinelectionsparliament2012released.pdf [Дата звернення 22 Червень 2019].

Толстоухов, А., 2006. Еко-майбутнє починається з «Еко+25%». [online] (Останнє оновлення 27 Січень 2006) Доступно: https://dt.ua/ENVIRONMENT/eko-maybutne_pochinaetsya_z_eko25.html [Дата звернення 10 Травень 2019].

Datatowel.in.ua, 2019. Парламентські вибори в Україні 1998. [online] Доступно: https://datatowel.in.ua/elections/parliamentary1998 [Дата звернення 30 Квітень 2019].

REFERENCES

Bortnik, R., 2019. Ne zazeleneet: Kak politiki budut ispolzovat temu ekologii dlya pobedy na parlamentskih vyborah. [online] Dostupno: https://112.ua/obshchestvo/ne-zazeleneet-kak-politiki-budut-ispolzovat-temu-ekologii-dlya-pobedy-v-parlamentskih-vyborah-492207.html [Data zvernennya 21 Traven 2019].

Verkhovna Rada Ukrainy, 2019. Zakon Ukrainy «Pro osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku» vid 28 liutoho 2019 №2697-III, 2019. [online] Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19 [Data zvernennia 17 Kviten 2019].

Horyn, O., 2012. Nova klimatychna era: hlobalne poteplinnia mozhe maty dlia Ukrainy yak nehatyvni, tak i pozytyvni naslidky. [online] Dostupno: https://tyzhden.ua/Society/55859 [Data zvernennia 09 Kviten 2019]

Hromadska Synerhiia, 2018. 93% ukraintsiv vvazhaiut okhoronu dovkillia vazhlyvym pytanniam.. [online] Dostupno: https://www.civic-synergy.org.ua/news/93-ukrayintsiv-vvazhayut-ohoronu-dovkillya-vazhlyvym-pytannyam-sotsopytuvannya/ [Data zvernennia 27 Cherven 2019].

Yevropeiskyi Soiuz ta Mizhnarodnyi fond «Vidrodzhennia», 2018. Okhorona dovkillia ta hromadiany Ukrainy. Doslidzhennia praktyk, tsinnostei ta sudzhen 2018. [online] Dostupno: https://www.rac.org.ua/uploads/content/481/files/envportraitpollreport2018.pdf [Data zvernennia 22 Cherven 2019].

Koalitsiia neuriadovykh hromadskykh orhanizatsii, 2019. Poriadok dennyi ekolohichnoi bezpeky dlia politychnykh partii na parlamentskykh vyborakh 2019 roku. [online] Dostupno: https://ecoagenda2019.org.ua/ [Data zvernennia 22 Lypen 2019].

Liulenko, S., 2017. Hromadski pryrodookhoronni orhanizatsii ta napriamy yikh ekolohichnoi diialnosti. Molod i rynok, 3(146), s. 62–66.

Resursno-analitychnyi tsentr «Suspilstvo i dovkillia», 2012. Ekolohichna skladova peredvybornykh prohram politychnykh partii ta kandydativ u deputaty na vyborakh do Verkhovnoi Rady Ukrainy u 2012 rotsi. [online] Dostupno: https://www.rac.org.ua/uploads/content/130/fi les/environmentinelectionsparliament2012released.pdf [Data zvernennia 22 Cherven 2019].

Tolstoukhov, A., 2006. Eko-maibutnie pochynaietsia z «Eko+25%». [online] (Ostannie onovlennia 27 Sichen 2006) Dostupno: https://dt.ua/ENVIRONMENT/eko-maybutne_pochinaetsya_z_eko25.html [Data zvernennia 10 Traven 2019].

Datatowel.in.ua, 2019. Parlamentski vybory v Ukraini 1998. [online] Dostupno: https://datatowel.in.ua/elections/parliamentary1998 [Data zvernennia 30 Kviten 2019].