АРМІЯ & СУСПІЛЬСТВО: ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТРАТЕГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена визначенню ефективної стратегії дослідження взаємодії між армією і суспільством у нових соціокультурних та соціально-політичних контекстах його розвитку.

У контексті досягнення зазначеної мети аналізуються найбільш відомі в сучасному соціально-політичному дискурсі дослідницькі стратегії аналізу взаємодії між суспільством і армією:

через побудову концептуальних моделей взаємозв’язку, що існує між силовими структурами і політикою в умовах різних політичних режимів;

через розкриття функціонального потенціалу військового інституту в різних соціально-політичних і соціокультурних контекстах розвитку соціуму.

Обґрунтовується, що за нових умов розвитку сучасного суспільства його взаємовідносини з армією доцільно розглядати з позиції застосування провідних положень неоінституціонального підходу.

Ключові слова: армія, суспільство, політика, політичний режим, модель, функціональний потенціал, неоінституціоналізм.

Статья посвящена определению эффективной стратегии исследования взаимодействия между армией и обществом в новых социокультурных и социально-политических контекстах его развития.

В процессе достижения указанной цели анализируются наиболее известные в современном социально-политическом дискурсе исследовательские стратегии анализа взаимодействия между обществом и армией:

с помощью построения концептуальных моделей взаимосвязи, существующей между силовыми структурами и политикой в условиях различных политических режимов;

через раскрытие функционального потенциала военного института в различных социально-политических и социокультурных контекстах развития социума.

Обосновывается, что в новых условиях развития современного общества его взаимоотношения с армией целесообразно рассматривать с позиции применения ведущих положений неоинституционального подхода.

Ключевые слова: армия, общество, политика, политический режим, модель, функциональный потенциал, неоинституционализм.

The article is devoted to the definition of an effective strategy for studying the interaction between the army and society in the new sociocultural, social and political contexts of its development.

In the process of achieving this goal, the most famous research strategies in modern social and political discourse for analyzing the interaction between society and the army are analyzed:

by building conceptual models of the relationship that exists between the security forces and politics in the context of various political regimes;

through the disclosure of the functional potential of the military institution in various socio-political and socio-cultural contexts of the development of society.

As well-known theoretical constructions of the first direction, the model proposals of A.R. Lekhem, M. Trebin, U. Ilnitska.

As examples of the second direction in the study of the relationship between society and military structures, the theoretical developments of domestic researchers are considered.

It is substantiated that all two versions of scientific intelligence in this direction leave out of the attention of researchers the study of the relationship of various elements of the military bloc with other social structures, and above all institutions and quasi-institutions of civil society.

It is substantiated that in the new conditions of development of modern society, its relationship with the army should be considered from the position of applying the leading provisions of the neo-institutional approach.

It is this research strategy that allows us to consider the army at the same time as a kind of organization that performs specific functions to achieve state goals, and as a system that carries out activities in the direction of satisfying its specific goals in the context of active interaction with other systemic formations of socio-political reality (in their the number includes institutions and quasi-institutions of civil society).

Key words: army, society, politics, political regime, model, functional potential, neo-institutionalism.