СТРЕС, ВИКЛИКАНИЙ ПАНДЕМІЄЮ COVID-19: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯТИ

Анотація

Актуальність дослідження. Окремої уваги потребує проблема вивчення стресу, викликаного пандемією COVID-19.

Мета дослідження – визначити особливості перебігу стресу, викликаного COVID-19 у досліджуваних із різним тілесним локусом контролю та в залежності від досвіду хвороби.

Вибірка і методи дослідження. У дослідженні було використано адаптовану COVID-стрес шкалу (Хомуленко та ін.., 2021), методика діагностики тілесного локусу контрою (Хомуленко та ін.., 2019). Вибірку досліджуваних склали 150 осіб, рівномірно представлені за критерієм перебігу хвороби: 1 група – не хворіли на COVID, 2 група – хворіли на COVID у легкій формі та 3- хворіли на COVID у тяжкій формі. Серед досліджуваних 24 – особи з вираженим інтернальним тілесним локусом, 35 – із помірно інтернальним тілесним локусом контролю, 91- із екстернальним тілесним локусом контролю.

Результати. Визначено специфіку перебігу стресу, викликаного COVID-19 у досліджуваних із екстернальним та інфернальним тілесним локусом контролю та в залежності від досвіду хвороби.

Висновки та перспективи. Екстернальний тілесний локус контролю як переконання у тому, що власний фізичний стан та стан здоровя контролювати дуже складно, а факт захворювання та перебіг хвороби не залежить від профілактичних дій та докладених зусиль для одужання відіграє негативну роль у психоемоційних станах особистості у ситуації пандемії. Негативний досвід захворювання зазначений ефект підсилює, утім як відсутність безпосереднього досвіду хвороби та перебіг хвороби у легкій формі характеризуються слабкими зв’язками тілесної інтернальності та стресу, викликаного COVID-19. Поєднання факторів тяжкості перебігу хвороби та екстернального тілесного локусу контролю статистично значущо взаємозумовлені із страхом дефіциту ліків та засобів одужання.