ТРАЄКТОРІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ В ОНЛАЙН-ОСВІТІ СТУДЕНТІВ

Анотація

Актуальність дослідження. Дослідження присвячене траєкторіям психологічної адаптації студентів до онлайн-освіти за умов невизначенності, що зумовлена воєнним контекстом і цифровою трансформацією вищої школи.

Мета – описати траєкторії адаптації, виокремити їхні психологічні предиктори та перевірити ефективність моделі психологічного супроводу.

Методи дослідження: Дослідження виконано як квазіексперимент з трьома етапами: констатуючим (діагностика актуальних показників адаптації), формуючим (апробація програми підвищення психологічної адаптивності до онлайн-освіти) і контрольним (оцінка ефективності моделі). Використано комплекс стандартизованих методик: Шкала оцінки впливу травматичних подій IES-R; методика самооцінки емоційного стану Уессмана-Рікса; методика «САН»; опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда (СПА); Шкала інтолерантності до невизначеності IUS-12 (Н. Карлетон); опитувальник емоційного інтелекту EQ (Н. Холл); COPE (Ч. Карвер, М. Шайер, Дж. Вайнтрауб); WHO-5 (адаптація Л. М. Карамушки, К. В. Терещенко, О. В. Креденцер); PTGI; а також авторський опитувальник «Особливості адаптації студентів до онлайн-навчання в умовах невизначеності». Для поглиблення інтерпретацій використані спостереження та бесіди про особливості навчальної та позанавчальної діяльності. Статистична обробка здійснювалася за допомогою описової статистики, перевірки нормальності (Колмогорова–Смирнова), кореляцій Пірсона та t-критеріїв для незалежних/залежних вибірок (p < 0,05).

Результати. Констатуючий зріз показав середній рівень загальної адаптованості в поєднанні з підвищеною нетерпимістю до невизначеності, помірними симптомами стресу і недостатньо сформованими емоційними компетенціями; в той же час виявлено потенціал посттравматичного зростання. Після програми в експериментальній групі зафіксовані статистично значущі поліпшення в порівнянні з контрольною (p < 0,001–0,05): частка високого рівня соціально-психологічної адаптованості зросла до 70% (було 17%), індекс WHO-5 зріс до 56,9% (у контролі 43,7%), показники IES-R зменшилися (інтрузія з 1,76 до 1,16; уникнення з 1,66 до 1,14; гіперзбудження з 1,30 до 0,95). Посилилися проблемно-орієнтовані копінги (високий рівень позитивного переосмислення у 77% проти 33% до втручання), інструментальна соціальна підтримка (78% проти 57%) і знизилася прогностична тривога (частка низького рівня 60% проти 13% до втручання). Дані підтверджують ефективність модульної програми, що поєднує стабілізацію і тренування регуляторних ресурсів у реальному цифровому середовищі.

Ключові слова: психологічна адаптація; онлайн-освіта; невизначеність; копінг-стратегії; емоційний інтелект; психологічне благополуччя; посттравматичне зростання; студентська молодь; психопрофілактика.

Relevance of the study. The study is devoted to the trajectories of psychological adaptation of students to online education under conditions of uncertainty caused by the military context and the digital transformation of higher education. The goal is to describe the trajectories of adaptation, identify their psychological predictors and test the effectiveness of the psychological support model.

Research methods: The study was conducted as a quasi-experiment with three stages: ascertaining (diagnosis of current adaptation indicators), formative (testing the program to increase psychological adaptability to online education) and control (assessment of the effectiveness of the model). A set of standardized methods was used: IES-R Traumatic Events Impact Assessment Scale; Wessman-Rix Self-Assessment of Emotional State Methodology; SAN Methodology; C. Rogers and R. Diamond Social and Psychological Adaptation Questionnaire (SPA); IUS-12 Uncertainty Intolerance Scale (N. Carleton); EQ emotional intelligence questionnaire (N. Hall); COPE (C. Carver, M. Scheier, J. Weintraub); WHO-5 (adaptation by L. M. Karamushka, K. V. Tereshchenko, O. V. Kredenzer); PTGI; as well as the author's questionnaire "Features of students' adaptation to online learning in conditions of uncertainty". Observations and conversations about the features of academic and extracurricular activities were used to deepen the interpretations. Statistical processing was carried out using descriptive statistics, normality test (Kolmogorov–Smirnov), Pearson correlations and t-tests for independent/dependent samples (p < 0.05).

Results. The ascertaining section showed an average level of general adaptability in combination with increased intolerance to uncertainty, moderate symptoms of stress and insufficiently formed emotional competencies; at the same time, the potential for post-traumatic growth was revealed. After the program, statistically significant improvements were recorded in the experimental group compared to the control group (p < 0.001–0.05): the proportion of high levels of socio-psychological adaptation increased to 70% (it was 17%), the WHO-5 index increased to 56.9% (in the control group 43.7%), IES-R indicators decreased (intrusion from 1.76 to 1.16; avoidance from 1.66 to 1.14; hyperarousal from 1.30 to 0.95). Problem-oriented coping increased (high levels of positive rethinking in 77% versus 33% before the intervention), instrumental social support (78% versus 57%) and predictive anxiety decreased (low levels of 60% versus 13% before the intervention). The data confirm the effectiveness of the modular program, which combines stabilization and training of regulatory resources in a real digital environment.

Keywords: psychological adaptation; online education; uncertainty; coping strategies; emotional intelligence; psychological well-being; post-traumatic growth; student youth; psychoprophylaxis.