ТРАЄКТОРІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ В ОНЛАЙН-ОСВІТІ СТУДЕНТІВ
Анотація
Актуальність дослідження. Дослідження присвячене траєкторіям психологічної адаптації студентів до онлайн-освіти за умов невизначенності, що зумовлена воєнним контекстом і цифровою трансформацією вищої школи.
Мета – описати траєкторії адаптації, виокремити їхні психологічні предиктори та перевірити ефективність моделі психологічного супроводу.
Методи дослідження: Дослідження виконано як квазіексперимент з трьома етапами: констатуючим (діагностика актуальних показників адаптації), формуючим (апробація програми підвищення психологічної адаптивності до онлайн-освіти) і контрольним (оцінка ефективності моделі). Використано комплекс стандартизованих методик: Шкала оцінки впливу травматичних подій IES-R; методика самооцінки емоційного стану Уессмана-Рікса; методика «САН»; опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда (СПА); Шкала інтолерантності до невизначеності IUS-12 (Н. Карлетон); опитувальник емоційного інтелекту EQ (Н. Холл); COPE (Ч. Карвер, М. Шайер, Дж. Вайнтрауб); WHO-5 (адаптація Л. М. Карамушки, К. В. Терещенко, О. В. Креденцер); PTGI; а також авторський опитувальник «Особливості адаптації студентів до онлайн-навчання в умовах невизначеності». Для поглиблення інтерпретацій використані спостереження та бесіди про особливості навчальної та позанавчальної діяльності. Статистична обробка здійснювалася за допомогою описової статистики, перевірки нормальності (Колмогорова–Смирнова), кореляцій Пірсона та t-критеріїв для незалежних/залежних вибірок (p < 0,05).
Результати. Констатуючий зріз показав середній рівень загальної адаптованості в поєднанні з підвищеною нетерпимістю до невизначеності, помірними симптомами стресу і недостатньо сформованими емоційними компетенціями; в той же час виявлено потенціал посттравматичного зростання. Після програми в експериментальній групі зафіксовані статистично значущі поліпшення в порівнянні з контрольною (p < 0,001–0,05): частка високого рівня соціально-психологічної адаптованості зросла до 70% (було 17%), індекс WHO-5 зріс до 56,9% (у контролі 43,7%), показники IES-R зменшилися (інтрузія з 1,76 до 1,16; уникнення з 1,66 до 1,14; гіперзбудження з 1,30 до 0,95). Посилилися проблемно-орієнтовані копінги (високий рівень позитивного переосмислення у 77% проти 33% до втручання), інструментальна соціальна підтримка (78% проти 57%) і знизилася прогностична тривога (частка низького рівня 60% проти 13% до втручання). Дані підтверджують ефективність модульної програми, що поєднує стабілізацію і тренування регуляторних ресурсів у реальному цифровому середовищі.
Ключові слова
Повний текст:
PDFПосилання
Алєксєєва А. Н., Антоненко О. В., Жоден К. О., Лифенко М. В. (2018). Досвід використання засобів електронного навчання у інклюзивному освітньому ВНЗ. Фізико-математична освіта, 2018. Вип. 4(18), С. 17–24.
Байша К., Стеценко Н. (2021). Синхронне та асинхронне у практиці дистанційного викладання іноземної мови в закладах вищої технічної освіти. Актуальні питання гуманітарних наук, 2021. Т. 7, Вип. 35, С. 182–187.
Дистанційне навчання в Україні у 2024 році. Abiturients-info, 2024. URL: https://abiturients.info/uk/abiturientu/vuzy/distanciyne-navchannya-v-ukrayini-u-2024-roci (дата звернення: 18.10.2025).
Ковальчук В. І. (2017). Синхронне та асинхронне навчання як стратегія сучасної освіти. Україна–Німеччина: горизонти освіти і культури (до 120-річчя НУБіП України): зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф. (23–24 листопада 2017 р.). Київ: Міленіум, 2017. С. 119–120.
Кокун О. М. (2004). Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічне забезпечення діяльності: монографія. Київ: Міленіум, 2004. 265 с.
Завацька Н. Є., Харченко В. Є. Соціально-психологічні аспекти адаптації молоді до умов ринкової економіки: монографія / За ред. Н. Є. Завацької. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2012. 228 с.
Психологія вищої школи: підручник / О. І. Власова, В. А. Семиченко, С. Ю. Пащенко, Я. Г. Невідома; за ред. О. І. Власової. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2015. 405 с.
Перепелюк Т. Д., Харченко Н. А. (2024). Копінг-стратегії як чинник адаптації студентів до умов навчання під час війни. Питання психології, № 3(79), 108–114.
Титаренко Т. М. (2018). Психологічне здоров’я особистості: засоби самодопомоги в умовах тривалої травматизації: монографія. Кропивницький: Імекс-ЛТД.
Титаренко Т. М. (2020). Посттравматичне життєтворення: способи досягнення психологічного благополуччя: монографія. Кропивницький: Імекс-ЛТД.
Методики дослідження психічного здоров’я та благополуччя персоналу організацій: психологічний практикум / Л. М. Карамушка, О. В. Креденцер, К. В. Терещенко, В. І. Лагодзінська, В. М. Івкін, О. С. Ковальчук; за ред. Л. М. Карамушки. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2023. 76 с.
Lazarus R. S. (1993). Coping theory and research: Past, present and future. Psychosomatic Medicine, 55, 234–247.
Carver C. S. (1997). You want to measure coping but your protocol’s too long: Consider the Brief COPE. International Journal of Behavioral Medicine, 4(1), 92–100. https://doi.org/10.1207/s15327558ijbm0401_6
Carleton R. N., Norton M. P. J., Asmundson G. J. G. (2007). Fearing the unknown: A short version of the Intolerance of Uncertainty Scale. Journal of Anxiety Disorders, 21(1), 105–117.
Horowitz M. J., Wilner N., Kaltreider N. (1980). Signs and symptoms of posttraumatic stress disorder. Archives of General Psychiatry, 37(1), 85–92.
Kebritchi M., Lipschuetz A., Santiague L. (2017). Issues and challenges for teaching successful online courses in higher education: A literature review. Journal of Educational Technology Systems, 46(1), 4–29.
Crittenden W. F., Biel I. K., Lovely W. A. (2019). Embracing digitalization: Student learning and new technologies. Journal of Marketing Education, 41(1), 5–14.
Інноваційні технології навчання в умовах модернізації сучасної освіти : монографія / за наук. ред. д. пед. н., проф. Л. З. Ребухи. Тернопіль : ЗУНУ, 2022. 143 с.
DOI: https://doi.org/10.34142/23129387.2025.73.21
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.