НЕВРОТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН В ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Анотація

Актуальність. У статті досліджується проблема неврозу, який  фактично є соціальною хворобою; але якщо більшість психоаналітиків і хочуть абстрактно визнавати цю істину, вони все ж або не бажають, або не здатні зайнятися вивченням тих елементів нашого суспільства, яке породжує цю хворобу. Невротизм є одним із соціальних проявів людської ідентичності, наділеної свідомістю і волею. Насамперед проблема неврозу є актуальною і поширеною в психологічному та релігійно-філософському пізнанні. Проте сьогодні очевидно, що тривожним екзистенціалам (не патологічним, а таким, як страх) ні в екзистенціалізмі, ні в соціальній філософії не було приділено належної уваги.

Результати. Наголошується, що невротизм є одним з основних нерозгаданих соціальних феноменів людського існування, що динамічно трансформуються. У сучасній ситуації зміни суспільного устрою і розпаду релігійних та культурних норм, що уособлювали розумність і позитивність, виникають нові форми нейротизму (як, наприклад, страх соціуму, самотності, смерті), нові сфери його прояву. Психологічні та історичні підходи, які вивчали  сьогодні, втрачають свою ефективність і значущість, вимагаючи глибокого переосмислення й нових підходів. У межах науково-прагматичної традиції невротизм розумівся як випадковий момент свідомості, тому акцент робився на вивченні способів подолання страху, його причин, підстав і наслідків, метафізичного страху як такого не було.

Зроблено висновок, що невротик, як правило, звертається до нас зі скаргами переважно емоційного характеру. Він почуває себе нещасливим. Він досить чуттєвий, а інші люди легко виводять його зі стану душевної рівноваги. У нього може бути почуття власної неповноцінності; він досить часто ображається або роздразнюється; його можуть мучити страхи, якими він неспроможний керувати і які, як він сам знає, є нерозумними.

Акцентується увага, що різні почуття невротика сильніші його інтелектуальних здібностей. При зіткненні емоцій з інтелектом, почуття в нього почасти перемагають. Невротик бачить, що він відчуває страх в обстановці, коли, як він знає, ніякої об’єктивної небезпеки не існує; гнів може повністю оволодівати ним, навіть якщо він знає, що його гнів не виправданий або що було б краще в даній ситуації зберігати спокій. Невротик може роками боротися з незрозумілою прив’язаністю до людини або залежністю від неї, хоча та людина, як це відомо невротику, зовсім йому не підходить або навіть згубно впливає на нього. У нього спостерігається сильне емоційно прикрашене прагнення робити те, що, як він сам розуміє, є неправильним або шкідливим; його почуття часто змушують його робити те, що він сам уважає беззмістовним, непотрібним або згубним.

Ключові слова: невротична особистість, екзистенціал, тривожність, особистість, людина, соціум, суспільна свідомість, світогляд, ідентичність.