ЕТАПИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АНТОНІО САЛЬЄРІ ТА КРИТЕРІЇ ДЛЯ ЇХНЬОГО ВИОКРЕМЛЕННЯ
Анотація
Матеріали статті знайомлять із основними етапами педагогічної діяльності Антоніо Сальєрі. Автор статті доводить, що кожен із цих етапів мав свої характеристики, визначався певними здобутками в головних напрямах його приватно-педагогічної, композиторської, консерваторсько-педагогічної та суспільно-громадської діяльності. Було виділено низку критеріїв для визначення етапів педагогічної діяльності Антоніо Сальєрі, які допомогли виокремити хронологічні межі кожного з них, а також проаналізувати кількісно-якісні міни в змісті педагогічної діяльності А. Сальєрі. Автором статті було застосовано такі критерії: історико-географічний, когнітивний, комунікаційний, мотиваційно-ціннісний, та рефлексивний. Це допомогло виділити й три етапи у педагогічній діяльності Антоніо Сальєрі: композиторсько-педагогічний етап (1766–1788 рр.) – завоювання починаючим композитором любові Відня у якості оперного фундатора та викладача вокалу; приватно-викладацький етап (1788 р. – 1813 рр.) – початок активних приватних занять із інструменталістами і композиторами, визначальна суспільно-громадська позиція Антоніо Сальєрі, продовження оперно–композиторської творчості; консерваторсько–шкільний педагогічний етап (1813 – 1823 рр.), пов'язаний із започаткуванням у Відні вищої хорової школи, що пізніше реформується у вищий навчальний заклад, покладена на А. Сальєрі імперською владою відповідальність в цей період за контроль над всіма музичними школами Відня, розробка своєї системи організації теоретичних занять у Віденській консерваторії. Автор статті показує, чому наприкінці другого етапу Антоніо Сальєрі припинив композиторську діяльність, проте активізував всі свої сили на нову педагогічну ниву – професійну підготовку інструменталістів. Окрім цього почав займати активну суспільно-громадську позицію. Багато зусиль приклав Антоніо Сальєрі для розвитку Товариства друзів музики, ставши очільником хорової та вокальної віденських шкіл, які потім об’єднав в одну і був її директором до 1824 року. Тут повністю реалізувався його талант педагога-теоретика. Паралельно Антоніо Сальєрі продовжував давати приватні заняття музикантам-інструменталістам, здебільшого давав їх безкоштовно. Серед його найталановитіших учнів цього періоду були Ференц Ліст і Франц Шуберт. На думку автора статті, ця проблема достатньо нова й не вичерпується статтями, що маємо сьогодні. У якості пріоритетних її напрямів вбачаємо детальніше дослідження першого етапу діяльності Антоніо Сальєрі – композиторсько-педагогічного (1766–1788 рр.) та історико-географічне поширення педагогічної школи А. Сальєрі в країнах Європи та Америки.
Ключові слова: критерії, етапи педагогічної діяльності, педагогічна школа, напрями, консерваторія, опера, учні, музичний заклад.
Повний текст:
PDF (English)Посилання
Aldrich, Putnam, and Willi Apel. (1988). Trill, Harvard Dictionary of Music, 2nd edition by Willi Apel, Cambridge, Massachusetts, Belknap Press of Harvard University Press, . 244 р.
Aldrich, Putnam. (1969). Appoggiatura. Harvard Dictionary of Music, 2 und edition by Willi. Apel, Cambridge, Massachusetts, Belknap Press of Harvard University Press. 254 р.
Baines, Anthony. (1990). Trumpet. Grove's Dictionary of Music and Musicians, 5th edition by Eric Blom, Vol. VIII, New York, St. Martin's Press. 90 р.
Baines, Anthony. (1992). Trumpet. Grove's Dictionary of Music and Musicians, 5th edition by Eric Blom, Vol. VII, New York, St. Martin's Press. 180 р.
Donington, Robert. (1960). Ornaments. Grove's Dictionary of Music and Musicians, 5th edition by Eric Blom, Vol. VI, NewYork, St. Martin's Press. 128 р.
Felber, Rudolf. (1999). Hummel, Johann Nepomuk. Cobbett's Cyclopedic Survey of Chamber Music. 2 vols., edited by Walter William Cobbett, London, Oxford University Press. 122 р.
Turn, Harrі. (2011). Antonio Salieri. Dictionary of Music, 2 nd setts, Belknap Press of Harvard University Press,. 76 р.
DOI: https://doi.org/10.34142/2312-1548.2022.58.11
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.