ЦИФРОВА КУЛЬТУРА ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

У статті розглядаються теоретичні аспекти розвитку сучасного інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища, зокрема активне впровадження цифрових технологій, що призводить до оновлення понятійного апарату, введення до наукового обігу категорій «цифрової культури», «цифрової грамотності» та ін. Автори розглядають широке потрактування поняття цифрової культури, яка вивчається в межах культурології, соціології, медіазнавства, мистецтвознавства й педагогіки. Основні смислові акценти зроблені на функціонуванні культурних явищ з допомогою цифрових пристроїв, виникненні нових специфічних інформаційно-віртуальних форм культури (NetArt, комп’ютерна музика, віртуальні інсталяції тощо), а також нових видів культурної комунікації (web-спілкування) та діяльності (ІТ-волонтерство, «Greening IT» та ін.). Осмислення цифрової культури як показника успішної педагогічній діяльності в структурі сучасного інформаційно-комунікаційного середовища переводить це поняття у смислове поле цифрової грамотності та інформаційної культури.

Ключові слова: цифрова культура, цифрова грамотність, цифрова педагогіка, інформаційне суспільство, інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище.

In recent years “digital culture” definition has been used in the science as a term that describes new art forms, and as an indicator of the ICT-competence and digital literacy formation, information and communication skills development, and a part of the modern information society. The article purpose is to analyze modern digital culture understanding as an information society phenomenon, as well as interpretation of several similar concepts in the context of the pedagogical science development and specifics of their implementation into the modern information and communication learning environment. Based on the great amount of scientific researches, the authors consider digital culture as a concept of the different sciences, in particular culturelogy, sociology, media studies, art studies and pedagogy. The main semantic accents are made on the cultural phenomena functioning through digital devices, the emergence of new specific information and virtual forms of culture (NetArt, computer music, virtual installations etc.), the new types of cultural communication (web-communication) and activities (ІТ-volunteering, “Greening IT” etc.). Understanding digital culture as an indicator of successful pedagogical activity shifts this concept to the semantic field of digital literacy and information culture. The terms “computer culture”, “cyberculture”, “multimedia culture”, “information culture” are also considered as the similar concepts. According to the authors’ point of view, forming of a person’s digital culture is possible if the information and communication educational environment functioning is provided and gradually transformed into the computer-oriented digital environment.

Key words: digital culture, digital literacy, digital pedagogy, information society, information and communication pedagogical environment.