АКАДЕМІЧНА СПІЛЬНОТА ЯК ЦІННІСТЬ ТА ІНСТРУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНСТИТУТУ ОСВІТИ

Анотація

Автор привертає увагу до надцікавої та найгострішої проблеми розвитку сучасної освіти, що стосується кардинальних змін у дуєті «навчальний заклад — викладач». Ще наприкінці попереднього століття провідні університети світу почали відчувати принципові трансформації векторів взаємних стосунків універ- ситетів та провідної професури. З часом ці тенденції розширювалися географічно і структурно, охоплюючи вже не тільки сектор вищої освіти. Автономія університетів, загальні демократичні процеси — все це почало призводити до ситуації, коли не викладач залежить від університету, а навпаки. Мова не йде про стовідсоткові перетворення: викладач буде ще довго «прив’язаний» до навчального закладу через трудове законодавство, контрактні забов’язання, професійні інтереси, участь у конкретних наукових школах та проектах тощо. Але починаючи з кінця ХХ ст. можна чітко відстежувати зміни. Для переважної більшості викладацької спільності навчальний заклад — це бренд, використання якого і належність до якого надають відчутні дивіденди. А ось для топ-професури, відомих вчених, лідерів наукових напрямків ситуація трансформувалася кардинально. Саме вони почали формувати імідж університету (перш за все), коледжу, освітньої програми, впливати на бренд того чи іншого закладу. Провідні, «топові особи» зі світу університету більше не залежать від місця основної роботи. Вони починають відчутно тяжіти до професійних об’єднань поза межами навчального закладу, консалтингової, політичної діяльності. Тотальна цифровізація тільки розширила коло цих можливостей. Автор доводить, що в умовах, які склалися, вже університети намагаються отримати найкращих, скласти для них індивідуальні умови, знайти додаткові преференції. Відчувається, відповідно, зміна управлінських моделей, кадрової політики освітніх структур. Відмічається специфічність ситуації в українській освітній системі, яка через війну втрачає кадровий потенціал та активну, здібну молодь. Це спонукає шукати власні шляхи збереження освітніх інституцій та провідних викладачів.